^{Фото: AFP}

‍Турецький Президент Реджеп Таїп Ердоган вирішив не прощатися зі свої кріслом. До виборів більше трьох років, проте він вже почав діяти. На заваді стоїть лише Конституція, що обмежує президентські повноваження двома термінами.

2017-го він уніс зміни до Основного закону, які розширили президентські повноваження, і це дозволило не зараховувати перший термін 2014-2018 р.р. Відтак Ердоган безперешкодно брав участь у виборах ще два рази: 2018-го і 2023-го.

Щоб знову піти на вибори йому потрібна геть нова Конституція, що скасує обмеження взагалі. Окрім того заговорили про нову цікаву формулу перемоги: владу здобуває не той, хто набере понад 50% голосів, а той, хто здобуде відносну більшість.

2023-го Ердоган вперше не впорався з перемогою в один тур, але все одно мав найбільший результат в першому турі - 49%. Більше Ердоган ризикувати не хоче.

Його молодший партнер - лідер Партії Націоналістичного Руху Девлет Бахчелі публічно озвучив потребу в новій Конституції і скасуванні обмежень для однієї особи обіймати президентську посаду. Бахчелі протягом 8 років озвучує найпотаємніші бажання Ердогана.

Нова політична гра відбувається на тлі загострення взаємин з опозицією. Ердоган затіяв напад з двох флангів -  курдського та націоналістичного - з метою посварити і скомпрометувати максимально обидва табори.

З одного боку його націоналістичний партнер Девлет Бахчелі допускає звільнення з одиночного ув'язнення курдського лідера Абдулли Оджалана, що вже 25 років відбуває покарання на острові Імрали. Його довічний термін потребує спеціального закону про амністію, щоб змінити одиночне ув'язнення на домашній арешт. З іншого - протягом тижня Ердоган зняв з посади і заарештував мера найбільшого стамбульського району Есен'юрт - висуванця Республіканської Народної партії і курда Ахмета Озера. Каййум - це слово треба запам'ятати для розуміння технології дій Ердогана. В бізнес-праві каййум означає зовнішнє управління, яке призначають в компаніях-банкротах за рішенням судів або регуляторів. В Туреччині "каййум” став найпопулярнішим словом з політичного лексикону. Протягом останніх років Ердоган майже 150 разів використав каййум, аби позбавити посад обраних мерів і призначити замість них чиновників від влади. Щоправда, це завжди стосувалося південно-східних провінцій, де мерів звинувачували у зв'язках з курдськими терористами, а заміну обраних очільників пояснювали потребою безпеки.

Тепер вперше каййум застосували в Стамбулі. Це збурило опозицію, і на мітинг на захист Ахмета Озера перед муніціпалітетом Есен'юрта зібралися тисячі людей і майже всі опозиційні мери. Мітинг очолив мер Стамбула Екрем Імамоглу, бо це удар насамперед по ньому. Імамоглу - негласний конкурент Ердогана на наступних президентських виборах, але над ним висить загроза вироку у 2,5 роки в'язниці із забороною на політичну діяльність за "образу представників влади". Рішення першої інстанції досі не розглянуто в апеляції, а в законну силу воно вступає лише після затвердження Верховним Судом. Таким чином мер Стамбула на гачку у влади. І каййум загрожує стамбульському меру теж.

Інший популярний політик від опозиції - мер Анкари Мансур Яваш. Наразі він має найбільший президентський рейтинг. Яваш - як і Імамоглу - представник опозиційної Республіканської Народної партії, проте геть іншого її крила. До РНП Яваш прийшов від націоналістів 2014 року і досі зберігає авторитет серед прибічників правих поглядів. До речі, Мансур Яваш був чи не єдиним мером від РНП, що не приїхав на мітинг на підтримку арештованого мера Есен'юрта Ахмета Озера, і таким чином не був поруч зі стамбульським мером Екремом Імамоглу в його публічній боротьбі проти Ердогана.

Це ситуація пояснює, на що розраховує Ердоган в умовах, коли він більше не має 50% підтримки турків.

За кілька днів після запровадження каййуму в Есен'юрті влада прибрала з посад обраних мерів південно-східних (перважно курдських) міст Мардін, Батман і Ханфеті. Серед них 82-річний Ахмет Тюрк - патріарх курдської політики, що навесні виграв вибори мера Мардіна. Цей крок Ердогана свідчить про те, що з курдами поки не вдається домовитися.

Якщо так, то опозицію треба на наступні президентські перегони направити двома колоннами: націоналістичні сили, що ймовірно об'єднаються навколо мера Анкари Мансура Яваша, і лівоцентристська опозиція навколо Імамоглу. Цей крок дозволить владі позбутися обережної опозиційної Республіканської Народної партії, яка виграла в деяких місцях, домовившись із правими за мовчазної згоди курдів. Одночасне об'єднання націоналістів і курдів під єдиною парасолькою в Туреччині поки малоймовірно, бо досі не загоїлися рани від кривавих подій 1980-1990 років.

Втім залишається питання: навіть розділивши опозицію, Ердоган потребує конституційних змін, бо нині він не має права балотуватися на наступних виборах 2028-го.

Саме для цього Ердоган затіяв гру з позбавлення посад деяких мерів, звинувативши їх у зв'язках з терористами. Суди і кримінальні переслідування за зв'язки з РПК не дозволять опозиційним націоналістам об'єднатися навколо того ж кандидата, якого підтримують курди. У обох таборів приблизно по 10% електорату.

Всі закиди влади на адресу заарештованого мера Есен'юрта Ахмета Озера базуються лише на його телефонних розмовах з одним із лідерів терористичної Курдської Робочої партії Ремзі Карталом. Проте цинізм  звинувачень в тому, що контакти з терористами влада ініціювала сама в 2013-му. Називався цей процес "Курдська ініціатива". Кілька десятків правозахисників, вчених, артистів стали посередниками між збройними угрупованнями КРП і турецькою владою, щоб знайти мирне вирішення курдського питання і завершити епоху терору. Ба більше, в медіа з'явилися фото, на яких із тим самим Ремзі Карталом зустрічалися і вечеряли разом двоє депутатів від партії Ердогана. Проте їх ніхто не переслідує за "зв'язки з терористами". "Курдська ініціатива" була похована 2015 року після серії кривавих терактів. Згодом за гратами опинилися співголови прокурдської Партії Демократії Народів Селяхаттін Демірташ і Фіген Юксекдаг.

Саме Демірташ є радикальним противником будь-яких домовленостей з Ердоганом. Ймовірно тому, таємні переговори влади з Абдулою Оджаланом, наразі не гарантують Ердогану курдської підтримку в парламенті. Курди орієнтуються не тільки на Оджалана, руки якого в крові, а сам він чверть століття не бачив світу, а й на порівняно молодого Демірташа, який першим із курдських лідерів отримав голоси турецьких виборців за спробу вирішення курдського питання без відокремлення від Туреччини.

Розкол опозиції на два табори теоретично може допомогти Ердогану  розтягнути час. Змінена 2017 року Конституція вимагає проводити одночасно вибори парламента і Президента раз на 5 років або раніше. Оголосити "ранню" дату виборів можуть президент або парламент, набравши 3/5 голосів. Якщо на цей крок знайдуть 360 голосів у Меджлісі, то другий термін президента буде вважатися незавершеним і тоді в нього з'являється право ще раз висуватися на наступні 5 років. Ціна питання - 45 голосів, бо наразі є 315. Тому, якщо курди підуть на домовленості з владою, то є шанс цілковито змінити правила гри, а якщо опиратимуться, то загострення кризи "каййумів" змусить ататюркістську опозицію підтримати дочасні вибори.

І цей трюк можна повторювати безкінечно.

‍