‍Покладання квітів до старих меморіалів, відкриття нових та зустрічі дітей із бандитами в однострої - днями в Криму відзначили російське пропагандистське свято “День героя Вітчизни”. Як мешканці окупованого півострова ставляться до таких свят і самих “героїв”? СЕМААТ запитав про це у самих кримчан. 

“Совок як він є. Кілька чиновників, кілька якихось пенсіонерів із гвоздиками і школярі у почесній варті. За п'ятнадцять хвилин усі необхідні ритуали зробили, інтерв'ю пропагандистам дали і розбіглися в різні боки”, - так описує один із жителів Феодосії відкриття у місті меморіальних стел, присвячених десантникам, що брали участь в агресії проти України та були ліквідовані. 

У Сімферополі набір урочистостей обмежили відкриттям тематичної фотовиставки на одній із центральних вулиць. “Із самого ранку до стендів підходять люди”, - віщає на камеру російська пропагандистка на тлі абсолютно безлюдних банерів із вигаданими героїчними історіями загарбників. Далі у сюжеті кримський колаборант Альберт Куршутов щось говорить про приклад для майбутнього покоління, а за його спиною люди байдуже проходять повз виставку, навіть не повертаючи голову в бік світлин. 

“Які херої, таке і свято”, - посміхається жителька Ялти, розповідаючи про покладання квітів на місцевому пагорбі Слави. За її словами, масовку у двадцять осіб ледь вдалося забезпечити за рахунок працівників дитячих гуртків та бібліотек. “Явно знали, що нікому воно не цікаве, оце їхнє свято, і що ніхто на той пагорб не піде. Ось і зігнали бюджетників, кого змогли, щоб потім відзвітувати, що провели масовий захід”, - не приховує відрази моя співбесідниця. 

“Особливо сподобалося про “борг подяки героям СВО”, - сміється ялтинка і згадує, як два місяці тому на набережній депутат міськради Сторожук зламав одному “герою” щелепу і основу черепа, а потім батько депутата ще й знатно попинав і повозив військового по асфальту. Але жодних патріотичних воплей на кшталт “кожного знайдемо і з кожного спитаємо”, які так полюбляє виголошувати місцева “патріотична громадськість”, досі не чути, а кримінальну справу заморожено - напевно, на знак “подяки”. 

Головні ж “святкові” заходи довелося пережити кримським школярам. У багатьох класах повідкривали “парти пам'яті”, за якими нібито сиділи ліквідовані нині “герої”, а дітей змусили спілкуватися з поки живими учасниками російської агресії.

“Жебрак якийсь. Щось таке нудне розповідав, що я його і не слухав, та й ніхто не слухав. Запам'ятав тільки, що ми типу повинні допомагати волонтерам - гроші здавати”, - ділиться з СЕМААТ враженнями від “уроку мужності” один із сімферопольських старшокласників. “Але ж виглядає він так, наче всі ці гроші негайно проп'є, тому нічого я йому не дав”, - сміється хлопець.  

У батьків альтернативи “волонтерству” не було. Одразу кілька мам та тат із різних регіонів Криму розповіли СЕМААТ, що у батьківських чатах їх зобов'язали здати кошти чи купити харчі та термобілизну на потреби бійців СВО. Вочевидь матеріальна підтримка “героїв” була частиною звітних заходів для керівництва дитячих закладів. 

Іншою частиною звітів були листи, які дітей зобов'язали писати російським військовим. Як пояснила СЕМААТ вчителька однієї з кримських шкіл, змусити учнів до листування їй наказала директорка. Бо кількість листів “у зону СВО” - це один із показників ефективності роботи шкільного керівництва.

‍