Завтра президент України Володимир Зеленський відвідає (або, якщо США будуть зовсім проти, то, навпаки, не відвідає) Ватикан, де візьме участь у похованні Папи Римського Франциска і спробує провести зустріч зі своїм американським колегою Дональдом Трампом. Джерела Cemaat повідомляють, що в сакральну ніч напередодні похорону Папи Зеленському може наснитися віщий сон, який можна буде трактувати як завгодно, але, як пишуть аналітики в соціальних мережах, до цього краще бути готовим, ніж неготовим. Ось, власне, цей сон.

У чорному костюмі з кривавою бейсболкою, човгаючою гольфістською ходою, рано вранці двадцять шостого числа весняного місяця нісана до критої колонади лівого нефа Базиліки святого Петра увійшов президент США Дональд Трамп. Слідом за Трампом, пихкаючи від напруги, йшов віцепрезидент Венс, який тягнув на спині золоту статую Трампа з ключкою на повний зріст. Це був подарунок США Ватикану на честь перемоги Трампа в Турнірі Всіх Святих із гольфу.

- Он туди в центр постав, і прибери цього бородатого мудила, щоб не закривав, він усе одно цвіллю заріс, - розпорядився Трамп, підходячи тим часом до труни Папи. - Що за чорт, мені ж обіцяли її відкрити для дружнього прощання. Венсе, ломик є?

- Нема, - прохрипів Венс, відсуваючи бородатого мудила. Мудило упав і розбився на черепки. Венс, злодійкувато озирнувшись, поклав пару черепків у кишеню.

Трамп зітхнув і спробував підчепити кришку труни золотим складаним ножиком. Раптово кришка відкрилася сама, немов підкинута пружиною, і зсередини труни назустріч Трампу повстав Володимир Зеленський.

- Контрольне поховання! - засміявся Зеленський, але по його сумних натруджених очах було видно, що він ані на хвилину не забуває про Україну.

- А, шіт, виродку, маму твою, вирішив до мене лізти? Мені ж сказали, що тебе не буде, - задкуючи і хрестячись, крикнув Трамп. - Негайно закрийся назад, Владімір, стоп!

- Сподіваюся, ви це не мені, а тому, іншому? - докірливо сказав Зеленський, зістрибуючи на підлогу. Медалі на його парадній флісці голосно задзвеніли, і від цього звуку Трамп зніяковів.

- Кому це іншому? - гордовито запитав Трамп. - Той інший мене слухається, між іншим. А ось ти йому під егідою Барака Хусейна Обами без єдиного пострілу Крим віддав. Нема тобі чим хвалитися, півень ти фарбований.

- Це не я віддав, це Порошенко! - вигукнув Зеленський. - Якби я був тоді президентом, ми б там усі померли, а Крим би не віддали!

- Ах ти жалюгідне брехло! - раптово прогримів під склепінням базиліки гнівний голос святого Петра.

- Срань господня! - забобонно вигукнув Трамп і, хрестячись, вибіг із нефа. Зеленський кинувся було за ним, але на нього з кулаками налетів Венс.

***

Посланець Віткофф, по-старечому пихкаючи, затягував у правий неф іншу труну. На відміну від розкішно оздобленої труни з уявним Папою, ця була оманливо простою, чорною і якоюсь трухлявою. Усередині труни щось дряпалося. З усього скидалося, що це було Стародавнє Зло.

Затягнувши труну на спеціальний поміст, Віткофф вклонився їй і запобігливо промурмотів:

- Справу зроблено, Хазяїне. Ласкаво просимо до Ватикану. Хочете свіжих хлопчиків, щоб втамувати спрагу з дороги? Кажуть, тут найкращі у світі хористи.

- Ні, мені краще Одесу ще, Харків і Київ, - сказав Путін, вилазячи з труни. - Нещодавно я вписав їх у нашу Конституцію. Зрозумійте, Гриша, я цілком відданий справі миру і політиці розрядки, але не можу ж я міняти Конституцію, особливо в той час, як Байден розв'язав із Росією свою безглузду війну?

- Гриша? - зачаровано перепитав Віткофф. Було видно, що він задоволений. - Ви назвали мене Гриша?

- Так, на честь Григорія Достоєвського, нашого великого письменника, - пояснив Путін, підійшов до Віткоффа, несподівано боляче вкусив його за шию і почав пити кров.

- Ах, Владе, - сказав Віткофф, припинивши кричати. - Ви такий приємний.

***

Зеленський і Венс каталися по підлозі, намагаючись вчепитися один одному зубами в горло. Боротьба була рівна.

- Навіщо б'єтеся ви, придурки? - питав з-під купола Собору голос святого Петра. - Ви ж обидва Віслючки Апокаліпсису, ви маєте бути заодно.

- Істинний Віслючок Апокаліпсису - це я! - прохрипів Зеленський. - Шість років крові, поту і сліз від дзвінка до дзвінка! А цей самозванець ще мало каші їв. Подумаєш, кубок зламав та диван виїбав.

- А Папу хто зі світу зжив?! - завзято заперечив Венс. - Я досі пам'ятаю, як мені пощастило потиснути йому крапельницю. Думаю, це було велике благословення. От ти скільки разів із Папою зустрічався? Він після цього хоч раз помер?

- А я... А мені президент ПАР Рамафоса позавчора чарівний барабан подарував, - збрехав Зеленський. - Якщо я постукаю в нього, Трамп твій здохне, а в тебе прутень відвалиться, зрозумів?!

- І ось у той час, як відносини України і США остаточно зайшли в глухий кут, - гірко сказав святий Петро, - Зеленський не випускає за кордон опозицію, яка могла б усе виправити. І я хочу сказати ось що. Позиція перша...

Почувши ці слова, Зеленський здивовано завмер. Скориставшись розгубленістю ворога, Венс вкусив його за бороду, вирвався і втік.

- Так-так, - сказав Зеленський, розглядаючи купол, - так ти тепер у нас святий Петро? Це тебе твоя секта порохоботська канонізувала? А ти Казаріна читав? Читав цього великого публіциста, якого скоро цитуватимуть усі підручники з історії України? Читав, що Путін би все одно напав, я тебе питаю?!

Святий Петро присоромлено мовчав. Аргументів проти Казаріна в нього не було.

***

Заплутавшись між колонами, Трамп замість виходу на площу Святого Петра випадково забіг у правий неф базиліки і побачив там спецпосланця Віткоффа.

- О, - сказав Трамп, - привіт. Як переговори? Натиснув на Влада?

- Так натиснув, що від нього мокре місце залишилося, - з гордістю сказав Віткофф. - Усе, що він хоче, це вісім областей, розпуск НАТО, Аляску, Техас, і щоб ти поцілував його в дупу.

- Гарна угода, але чи захоче Зеленський? - засумнівався Трамп.

Віткофф і Путін підійшли до Трампа з двох боків і боляче вкусили в шию.

- Владімір, - млосно сказав Трамп. - Стоп.

- Дупа ж іще, - нагадав Путін.

- Я теж хочу, - попросив Віткофф.

- Ну так давай, - посміхнувся Путін.

***

Окрилений перемогою на дебатах зі справжнім ворогом, Зеленський нишпорив базилікою в пошуках Трампа, і раптом натрапив на якусь тісну кімнату, в якій дев'ятеро кардиналів-фаворитів люто сперечалися про те, хто стане наступним Папою.

- Чого лаємося, панотці? - весело запитав Зеленський. - Вибори на носі? Розумію.

- Пішла велика людина, - сумно сказав кардинал Барзіні. - Другу таку знайти непросто.

- А навіщо саме таку? - здивувався Зеленський. - Треба, навпаки, іншу. Щоб молода була, весела, щоб поржати можна було, розумієте?... Найкраще вибирати когось зі сторони, щоб був не заплямований релігією, найкраще сатаніста. Є у вас такий?

- Ні, - розгублено сказав кардинал Татталья.

- Може, хтось на органі прутнем грав? - не здавався Зеленський.

Кардинали почервоніли, але промовчали.

- Бачу, без моєї допомоги вам не обійтися, - рішуче сказав Зеленський. - Де ваша грубка, що білий дим пускає?

Зеленський помітив у кутку кімнати забуту сторожами із зими похідну грубку з балоном газу і, перш ніж хтось встиг його зупинити, облив її бензином і підпалив. Пролунав вибух, у кімнаті почалася пожежа. Кардинали кинулися було до виходу, але Зеленський встиг першим і спритно замкнув за собою двері.

- Без паніки! - крикнув він у замкову щілину. - Я тут, я не втік. Ми всі тут! Гасіть, батюшки, вогонь. Найголовніше зараз - це єдність і згуртованість, дуже важливо, щоб усі були як один. Хто перший загасить, той і стане новим Папою.

- А бензин ти навіщо підпалив? - крикнув хтось із кардиналів; здається, це був Клеменца.

- Воно б усе одно загорілося! - пояснив Зеленський.

***

Вирішивши питання зі спадкоємністю святого престолу, Зеленський теж став шукати вихід на площу, вважаючи, що Трамп уже давно там і не наважиться сваритися з ним на людях, але натомість потрапив до темної зали, посеред якої стояла труна зі Стародавнім Злом. На кришці труни Путін, Трамп і Віткофф доїдали Венса. Зад Путіна горів від поцілунків.

Зеленський хотів тихенько піти і вже встав було навшпиньки, але залом раптом пролетів протяг, і важкі дубові двері самі зачинилися за його спиною.

- Артист водевілю прийшов, - засміявся Віткофф. - Станцюєш, Володья?

- Я вам не Володья, - з гідністю сказав Зеленський. - Я лідер вільного світу і щит Європи. Вас заарештовано.

Путін і Трамп кинули одноразові виделки, якими вони гидливо їли Венса, і, виставивши вперед вампірські ікла, загрозливо рушили на Зеленського. Зеленський, розуміючи, що в чесному бою таких ворогів не здолати, почав гарячково нишпорити по кишенях у пошуках святої води, срібних куль, хрестів і осикових кілків, але в кишенях було порожньо.

- Що, синку, допомогли тобі твої ляхи? - усміхнувся Путін.

Зеленський зрозумів, що все скінчено.

- Будь ти проклятий, святий Петро, - прошепотів він із ненавистю. - Щоб ти здох.

І в цей момент під куполом нефу щось задзижчало. Побачивши, як злякано витягнулися обличчя Путіна і Трампа, Зеленський підняв очі і побачив, як до нього зверху плавно спускається білий сяючий «мавік», прикрашений релігійною символікою. Зеленський простягнув руки, і «мавік» обережно опустився до них.

- Це ж «мавік» Папи Римського! - з жахом сказав Путін, задкуючи.

- А я думав, це все вигадки, - сказала з кришки труни недоїдена голова Венса. - Мені Папа говорив, а я думав...

- Вам кінець, тварюки, не з тим ви зв'язалися. Такі, як я, народжуються раз на сто років, - тріумфально сказав Зеленський, підняв «мавік» над головою, пішов у контрнаступ, послизнувся і впустив «мавік» на каміння підлоги. «Мавік» упав, розбився і згас.

Зеленський тупо подивився на свої руки й побачив на них кров.

- Ну ось, блін, ще й руки порізав, - пробурмотів він.

…І прокинувся.