Мільйон осіб. Таку кількість новоприбулих до Криму після окупації назвала виконувачка обов'язків постійного представника президента України в АР Крим Ольга Куришко. Звідки вони беруться, як впливають на життя півострова та що кажуть про нових сусідів кримчани?
Перша хвиля колонізаторів була зафіксована одразу після окупації Криму і пояснювалася зміцненням російського силового блоку. Зрада присязі не допомогла кримським поліцейським, суддям і прокурорам заслужити довіру окупантів. Вже за кілька перших місяців після анексії їх щедро розбавили російськими кадрами. Вислали “підкріплення” і для органів влади. Вже тоді місцеві жителі охрестили цю категорію переселенців запозиченням із московського сленгу - “понаєхавші” або просто “понаєхи”.
“Їх одразу можна було виокремити із загальної маси за похмурими і зневажливими обличчями. Вони сприймали Крим як місце неосвічених і злиденних дикунів. І дивувалися між собою, що у нас по центру міста не бродять кури та корови. При цьому з професійної точки зору це були пересічні чиновники, що працювали за старими методиками, від яких ми на той час давно відмовилися”, - розповідає співробітниця одного з управлінь Ради міністрів Криму, згадуючи події десятирічної давності.
Приблизно в цей самий період Крим наповнила і та частина біженців Донбасу, які вірили в “русський мір”. На березі моря діти викладали з камінчиків написи “ДНР”, а на виклик таксі приїжджали новенькі Volkswagen Touareg з донецькими номерами. Водії цих “таксі” скаржилися на відсутність обіцяної соціальної допомоги і необхідність заробляти візництвом.
Потім на півострів масово потягнулися російські військові. Ціни на нерухомість для “понаєхів”, особливо в містах і селищах біля військових частин, підстрибнули до небес. Особливо вразило заміщення населення севастопольців.
“У перший рік окупації моя донька пішла до школи. Тоді в їхньому класі навчалося двоє або троє дітей звідкись із Росії. Зараз - це точно більше половини класу”, - так оцінює масштаби катастрофи одна з мешканок міста.
У 2017-2019 роках приїхали будівельники. На півострів сотнями завозили удмуртів і осетин - для будівництва “Тавриди” та інших об'єктів, на яких чиновники пиляли гроші. При цьому зарплатню заїжджим працівникам не платили.
“Щоб комусь із них у борг дати - ніколи. Постійно “кидали” їх на зарплату, типу підрядник збанкрутував. А через тиждень завозили нових роботяг”, - згадує працівниця сільської крамниці в районі одного з масштабних будівництв.
Масово “кидали” в той період не тільки будівельників, а й різного роду комерсантів, які теж хлинули на півострів у пошуках переваг “вільної економічної зони” і тендерів своєї мрії.
“Беру завдаток за квартиру і бачу, що це типовий комерс із глибинки - голений, з розпальцовкою, у спортивному костюмі. Типовий “тагіл”. Він мені розповідає, що йому пощастило з тендером, і яке в нього тут життя почнеться казкове. А я думаю - скільки я таких історій вже чув. І таки вгадав: через тиждень просить повернути хоча б половину завдатку, тому що його розвели і грошей немає додому виїхати”, - зі сміхом згадує ріелтор із Сімферополя.
Але образилися та виїхали не всі. Особливо це стало помітно з приросту хамських водіїв на тонованих “пріорах” із чеченськими номерами. Власники цих машин стали основними відвідувачами нічних клубів і караоке-барів Криму, а масова бійка на євпаторійській заправці з кримськими татарами у вересні 2021 року засвідчила, що чеченська діаспора на півострові стала відігравати куди помітнішу роль, ніж здавалося.
Крім “привабливих бізнес-перспектив”, російська влада активно використовувала для колонізації й соціальні принади. Держкорпорації відкривали для своїх працівників із глибинних земель корпоративні програми, що начебто сприяли “освоєнню” півострова. Оплата переїзду, пільгові кредити та інші бонуси стали стандартною політикою різних “Роскосмосів” і “Газпромів”. Наймасштабнішими стали проекти “Земський лікар” і “Земський учитель” - аби медики та педагоги з російських окраїн переїхали в сільські райони Криму в обмін на мільйон рублів одноразової виплати.
“Одного разу до нас приїхали дуже розумні невропатологи - чоловік із дружиною. Десь із Самарської області. Але мільйон їм не заплатили, і вони поїхали в Сімферополь. Там тепер працюють. А до нас заманили якогось алкаша з Архангельська, який від болю в суглобах йодову сітку прописує. Не він один такий, майже вся лікарня”, - скаржиться мешканка одного з сіл Кіровського району.
Вплинуло на зміну демографічного складу Криму і повномасштабне вторгнення, причому досить помітно. Спочатку оголошення “часткової мобілізації” спричинило помітну міграцію кримських татар, яких намагалися забрати на війну в першу чергу. За оцінками правозахисників, півострів тоді полишили 10 відсотків від усього числа представників корінного народу.
Замість них, у тому самому 2022 році, приїхали колаборанти з Херсонщини. Коли правий берег області звільнили, прихильники “русського миру” втекли у Крим. Російські пропагандисти стверджують, що населення півострова поповнилося тоді тридцятьма тисячами сімей, лояльних до окупантів.
Усім цим діям нещодавно дали оцінку депутати Європейського парламенту, які в резолюції, присвяченій Криму, наголосили, що російська окупаційна влада “насильно змінила демографічний склад Криму за етнічною ознакою в неоколоніальній манері, що згідно з міжнародним правом є воєнним злочином”.