Дощ та сірість - здається, що Берлін не радий в цей день нікому. Нікому, окрім Нарімана Джеляла. Це перший візит заступника голови Меджлісу до німецької столиці після того, як влітку Джеляла за обміном звільнили з російської вʼязниці.

Ввечері у Бундестазі на нього чекають десятки людей: німецькі журналісти, політики та активісти, представники української діаспори та дипломати. У темному гольфі та піджаку, зі стриманою усмішкою Наріман Джелял заходить до фойє. Його вітають посол України в Німеччині Олексій Макеєв та депутати німецької партії, за ініціативи якої і організована зустріч із кримцем. Серед них і Ульріх Лехте, одна з помітних фігур Вільної демократичної партії. Саме Лехте кілька місяців тому закликав своїх колег надати Україні зброю для застосування її по Росії - і отримав порцію хейту не тільки від країни-агресорки, а й від колег по коаліції.

Утиски свободи слова та преси в окупованому Криму - центральна тема зустрічі. У Джеляла за плечима не лише три роки російського полону, а й багаторічний журналістський досвід - тож кращого спікера з цієї теми не знайти. Поруч з ним Вікторія Савчук - головна організаторка події, багатолітня захисниця кримських татар у Німеччині.

“Моя мрія здійснилась. Наріман вільний і він тут!”, - емоційно ділиться Вікторія з усіма присутніми.

Сам Наріман починає з простих історій, в які німцям навіть важко повірити. Про арешти за українські символи та пісні, мовчазність мешканців півострову через страх перед окупантами (що пропагується як лояльність), про надуманні звинувачення у тероризмі та жахливі катування бранців електричним струмом.

Журналіст Tagespost тягнеться до мікрофону із запитанням про статистику репресій. Джелял відповідає:

“За даними правозахисних організацій тільки ті, про кого нам відомо - 218 бранців з Криму всього, серед них 132 вʼязнів - це кримські татари, тобто представників корінного народу більше половини!”.

Далі політик наводить інші цифри:

“Усього з Криму після 2022 року через російську мобілізацію та репресії виїхали 20-25 тисяч громадян України, з них приблизно 10-15 тисяч - це кримські татари… Ніхто не відшкодує нам того, що ми могли б зробити в Криму при нормальній ситуації: по-перше через окупацію, а далі через велику війну”.  

Після всіх трагічних історій про репресії вже згаданий парламентар від вільних демократів Ульріх Лехте, піднімає не менш cкладну тему європейської безпеки. На його думку, у довгостроковій перспективі Німеччина має захищати всю Європу - причому разом із Кримом. Свою позицію депутат пояснює так: ми змусили Україну віддати свій третій у світі ядерний потенціал, після поставили Крим не на перше місце, а потім отримали Велику війну і тепер Росія погрожує всій Європі.

Джелял підхоплює: “Нам все ще потрібна допомога - причому вчасна допомога. Якщо у Путіна вийде, то буде вже зовсім інша міжнародна ситуація: Китай брязкає зброєю перед Тайванем, напружується ситуація у Косово та Грузіі і так далі”.

“Не шукайте простих рішень, а шукайте справедливих рішень!” , -підсумовує член Меджлісу

^{Зліва направо: Наріман Джелял, Олексій Макеєв, посол України в Німеччині, Ульріх Лехте, депутат Бундестагу, Сара Райнке, керівниця відділу прав людини Товариства захисту народів, що перебувають під загрозою, Катерина Ріц-Ракуль, голова представництва Українського інституту в Німеччині, Вікторія Савчук, консультант з питань управління Центру ліберальної сучасності}

До мікрофону підходить відомий у Німеччині тюрколог та дослідник Криму Доктор Місте Хотопп-Ріке. Вони з Джелялом давні друзі: познайомилися ще 20 років тому в редакції кримськотатарської газети «Авдет» в Акмесджиті (Сімферополь), де молодий Наріман працював журналістом. Нiмецького науковця цікавить ситуація з політичними органами кримців: Меджлісом та Курултаєм кримськотатарського народу. Наріман Джелял визнає всю складність ситуації та каже, що Меджліс працює у фрагментованому стані. Адже, за його словами, на вільній території України працює лише 6 членів Меджлісу. Решта - у Криму, і їм вкрай важко через те, що в Росії Меджліс визнано екстремістською організацією. Тому фактично неможливе і переобрання парламенту кримців, Курултаю. А отже, корінному народу просто заборонено займатись політикою.

^{Доктор Місте Хотопп-Ріке і Наріман Джелял}

“Політична та активістська енергія кримських татар у Криму переходить у культурний простір. І тут ми багато в чому здобуваємо”, - зазначає Джелял.

Дістається від заступника голови Меджлісу і українському уряду. Адже Кабмін вже довгий час не підписує положення про визнання Меджлісу. Таким чином, каже Джелял, уряд не виконує закон України “Про корінні народи”.

“Чомусь в Україні дехто все ще вважає, що проблема Меджлісу - це щось просто локальне, але ми показуємо, що позиція кримських татар тільки посилить Україну.”, - каже Джелял.

Вже після зустрічі кореспондентам СЕМААТ випала нагода поспілкуватись з Наріманом-ага особисто - у неформальній атмосфері, разом з іншими представниками кримськотатарської діаспори. Італійській ресторан неподалік Бундестагу обрали для вечері випадково і так само випадково зустріли там одного з найпалкіших прихильників України в німецькій політиці - депутата Бундестагу від ХДС/ХСС Родеріха Кізеветтера. Саме він закликав канцлера Шольца надати українцям максимальну військову допомогу, включно з Таурусами. Його колегу по фракції Фрідріха Мерце називають наймовірнішим наступним очільником німецького уряду. Кізеветтер привітав Джеляла із звільненням. Кримськотатарський та німецький політики дружньо обмінялися контактами та домовилися про зустріч найближчим часом.

^{Зліва направо: Родеріх Кізеветтер, депутат парламенту ХДС/ХСС, Ельвіс Чолпух, директор Кримського культурного центру «Кермен», Еміль Ібрагімов, журналіст CEMAAT, Вікторія Савчук, Наріман Джелял}

Вже тут, у ресторані мені вдалося поставити Джелялу запитання, яке нині бентежить усіх кримських татар: до чого нам готуватись, якщо Крим на довгі роки буде залишений Росії?

Втомлено, але виважено політик відповів:

“Завдання кримських татар не змінюються останні кілька десятиліть…Ми маємо турбуватися про те, як зберегти себе в різних обставинах, зокрема й в окупації…”

“Не забувайте про цінності та принципи, які відстоював та відстоює наш національний рух - і за часів Гаспринського, і за часів Челебіджіхана, і за часів після депортації… Для нас нічого не змінилось, і ми маємо рухатися далі попри всі важкі обставини”.