Крим - український, міжнародне право порушувати не можна, а кримські татари мають вільно жити на батьківщині. Якщо є у сучасному світі бодай щось стабільне, то це ставлення Туреччини до російської окупації Криму. Кілька разів на рік турецький президент і МЗС згадують окупований півострів і його корінний народ в промовах і заявах - зазвичай на роковини депортації 18 травня або анексії Криму 20 лютого. Проте, щоб розуміти справжній порядок денний щодо Криму, варто звертати увагу на згадки про нього у медіа, близьких до чинної влади.

Найбільшим є холдінг олігарха Ібрагіма Демірьорена, який володіє флагманом турецького медіаринку - виданням Hürriyet - та десятками телеканалів і цифрових платформ, що охоплюють чи не всю турецькомовну аудиторію в країні і в діаспорах. Щоденно сайт отримує 87 мільйонів відвідувань і перебуває на 11-му місці за популярністю в країні, причому випереджають його лише транснаціональні Youtube, Google, X та кілька  маркетплейсів. Серед інформаційних видань Туреччини Hürriyet вже 33 роки тримає першість. Тому вважатимемо, що якщо новина є в Hürriyet, вона є і в голові турецького споживача контенту.

У 2014 і в 2022 роках Крим масово потрапляв на сторінки і екрани тисяч турецьких медіа - аж до створення фільмів і телесеріалів із кримськотатарськими героями. Ці два сплески - окупація півострова і початок великої війни РФ проти України - повернули півострів в загальнонаціональний порядок денний.

Давайте подивимося, як це виглядає у перші два тижні квітня 2025 року.

Востаннє слово “Крим” пролунало 13 квітня в новині московського власкора видання про зустріч спецпосланця американського президента Віткоффа з Путіним. Текст новини не вартий уваги, бо є стандартним: про 4 області та Крим, які Москва вимагає офіційно визнати російськими. Уваги вартий лише заголовок: “Одна від бариги, інша від генерала: дві українські пропозиції від США”.

Слово “тюджджар” в турецькій мові має нейтральне значення і означає посередника в гуртовій торгівлі, але в політичному контексті воно набуває негативної конотації та перекладається як “спекулянт”, “барига”. Цей заголовок у провладному виданні чітко визначає ставлення Анкари до американських пропозицій і особи, що їх озвучує.

Попередня новина із згадуванням Криму - від 10 квітня і присвячена польоту в космос колишнього українського військового Олексія Зубрицького, що перейшов на бік Росії після окупації. Саме зраді Зубрицького приділена більша частина новини, тому на це варто звертати увагу і декому в Криму, хто вважає, що можна спершу перейти на бік окупанта, а потім втекти в Туреччину. Наразі не можна. В Анкарі зраду називають зрадою.

Того самого 10 квітня є й новина про обстріл Москвою об'єктів енергетики і відповідь України. Hürriyet перелічує всі російські військові об'єкти, по яких вдарив Київ, у переліку є й розташовані на окупованому півострові.

Втретє 10 квітня Крим згадують в розділі “культура” - йдеться про загальнотюркське свято Хидирлез. В Туреччині його знають, але не дуже святкують. Попри мусульманську адаптацію  (зустріч пророків Хидира та Ільяса) - це свято початку літа і несе в собі поганські традиції і християнський вплив. В матеріалі наголошують, що найпопулярніше воно серед кримців, гагаузів і балканських ромів.

Четверта новина, в якій згадано Крим - також за 10 квітня. В ній мова йде про підготовку до Анталійського дипломатичного форуму. Видання окремо зазначає, що Лавров напередодні зібрання вимагав контролю і перевірки всіх суден, що заходять в українські порти, і тут же Hürriyet дає посилання на українську сторону - про повну зачистку західної частини Чорного моря від російської воєнної присутності.

Матеріал із згадкою Криму від 6 квітня - велике інтерв'ю з головою турецького парламенту Нуманом Куртулмушем. Воно присвячено новим акторам у світовій геополітиці і майбутній європейській безпековій архітектурі. В Анкарі не вірять у спроможність об'єднаної Європи без Туреччини. Відповідальність за сьогодніші загрози Європі спікер Куртулуш покладає на неї саму, і без жодних дипломатичних реверансів: “Якби Європа 2014-го могла дати відповідь на російську анексію Криму , то сьогоднішній світ був би іншим. Проте Європа щодо Криму не пікнула навіть. Тому сьогоднішня стривоженість Європи власною безпекою це те, що її мало очікувати”.

Матеріал за 2 квітня - розповідь про відновлення норвежцями військово-повітряної бази Bardufoss, котру закрили 2009 року, як непотрібний залишок холодної війни. Автори турецького репортажу про союзника по НАТО дають зрозуміти, що надійно захищена скелями і розташована у 250-метровому тунелі база літаків F-35 є відповіддю на шок від окупації українського Криму 2014-го.

Цей короткий моніторинг провладного і популярного Hürriyet показує, що турецьке інформаційне поле тримає Крим під невпинною увагою, називає Росію агресором, Україну жертвою, а анексію Криму - початком хаосу у світових взаєминах. І хоча Ердоган продовжує називати Путіна “другом”, його найближче оточення і медіа наразі єдиною відповіддю на дії “друга” вбачають у надійній зброї, яка здатна ставити Москву на місце, як це відбулося в Сирії.

‍