Вчора пізно ввечері ми отримали дуже погані новини з певної ділянки фронту в Україні. Всю ніч через це не міг спати. Коли я набрид сам собі і вирішив встати, у мене була лише одна думка: спостерігати за цією війною, а особливо за діяльністю «Чуваків» (Генерального штабу Збройних Сил України) - це все одно, що дивитися сповільнене відео автомобільної катастрофи. Результат неминучий, тому що він заздалегідь визначений. Зрештою, це відео автомобільної аварії, а не якесь котяче відео у Facebook.

Питання лише в тому, в якому напрямку і наскільки сильно розчавляться ті чи інші частини автомобіля, про які йде мова.

«Але», агов: звичайно, не все так погано в Україні. Бачите, останнє пояснення, популярне в уряді в Києві, в більшості українських соціальних мереж і серед місцевих військових коментаторів, полягає в тому, що ситуація або вже «під контролем», або, принаймні, «ось-ось стане значно кращою».

Тому що, між іншим, у Росії ось-ось закінчаться танки і артилерійські гармати.

Десь у 2026 році.

Мій календар показує, що до «десь в 2026 році» ще є решта 2024 року, а потім 365 днів або 12 місяців 2025 року, і тільки потім це «десь в 2026 році». І було б варто перевірити, чи не буде за цей час повністю реформовано Збройні сили Росії (ВС РФ), так що вони набагато менше покладатимуться на танки і артилерію, ніж це було раніше.

Втім, історія з календарями в Україні більше не актуальна. Можливо, одразу після розробки того фантастичного мирного плану адміністрація Зеленського також оголосила календарі поза законом і на цей, і на наступний рік... або просто видалила 2025 рік...?

...як? Хочете знати більше про реформу ВС РФ? По суті: від танків і самохідних артилерійських установок до бронетранспортерів, від позашляховиків до мотоциклів і цивільних автівок з... до дронів «на повідку» (так звані «привʼязні» або кабельні БПЛА).

Але не хвилюйтеся. Це просто не має значення - тому що Чуваки не можуть реформувати себе, а отже, і ЗСУ. А якщо Чуваки не можуть, то чому тоді варто звертати увагу на реформи, які проводять «тупі росіяни», такі як московські мєнти?

За цими фантастичними новинами слідують ще кращі новини про розробку українських тактичних балістичних ракет і артилерійських ракет. Це відбувається з такою дивовижною швидкістю, що в мене нема слів. Балістична ракета «Грім», нарешті, там, де вона була ще в 2014 році (див. «проходить випробування»), тоді як ракети «Вільха» мають проблеми з нестачею деталей, які не виробляються в Україні.

...що нагадало мені про вчорашнє запитання мого друга і колеги про те, як так сталося, що офіційний Київ так і не зміг забезпечити навіть фінансування досліджень, розробки і серійного виробництва таких систем (і «Нептуна» також)?

Мені спадає на думку ідеальне порівняння: 22 вересня 1980 року Ірак вторгся до щойно проголошеної «Ісламської Республіки» Іран. На той час Іран перебував у стані крайнього хаосу. На більшій частині території країни вирувала багатопартійна кровопролитна громадянська війна, економіка перебувала в занепаді (експорт нафти був припинений ще в лютому 1979 року), а... гм... «уряд» не тільки проігнорував усі попередження своїх спецслужб про майбутнє іракське вторгнення, але й применшив їх. Корупція сягала таких масштабів, що навіть владі сучасної України було б соромно (і зауважте: завдяки своїм нафто/газовим багатствам іранці також мали необхідний бакшиш)...

.... але: за лічені дні після початку вторгнення до Іраку було відновлено експорт нафти, а в Лондоні було створено десятки підставних компаній, які займалися широкомасштабним таємним придбанням зброї та боєприпасів з-за кордону, і це незважаючи на всесвітнє ембарго на постачання зброї, накладене ООН. Приблизно через місяць після початку війни FASHA - підрозділ радіоелектронної боротьби військово-повітряних сил, оснащений високими технологіями американського виробництва, які тоді вважалися «іншопланетними», бо були аж настільки передовими, - був відновлений і повернувся до бойових дій; ще через місяць військово-повітряні сили інтегрували ракети AIM-7 і AIM-9 американського виробництва в свої літаки F-14 Tomcats; ще через місяць і армія, і флот почали адаптувати свою доктрину і тактику; менш ніж через півроку місцеві заводи повернулися до виробництва артилерійських снарядів, мінометних бомб і розробки артилерійських ракет у три зміни на добу (так само, як і попередники «Фатх», які - за даними блискучої української військової розвідки - «Іран [сьогодні] продає Росії»), морська авіація почала адаптувати американські ракети AGM-65 Maverick з електрооптичним наведенням для своїх гелікоптерів SH-3D Sea King, а військово-повітряні сили почали адаптувати морські ракети RIM-66A Standard класу «земля-повітря» для своїх винищувачів-бомбардувальників F-4E Phantom II, або для застосування проти іракських тризвукових розвідувальних літаків МіГ-25... А через два роки після початку війни повністю перебудована і реформована іранська армія розгромила кілька дивізій добре організованої іракської військової машини і звільнила Хоррамшахр...

Звичайно, такі приклади не мають значення. Незалежно від того, чи в Україні, чи на «Заході». Вони просто не рахуються - тому що пов'язані з «Іраном», а це країна-ізгой, і чого благородним західним людям вчитися у таких головорізів? І, дуже ймовірно, половина супер-компетентної і такої прогресивної України (як і більшість «Заходу») негайно висміяла б іранців як «запорошених погоничів верблюдів» - хоча й виявилася б нездатною запустити серійне виробництво артилерійських снарядів або хоча б однієї з власних передових систем озброєнь навіть через 10,5 років після початку російського вторгнення...

Ні. Набагато зручніше продовжувати витрачати час на фантазії на кшталт мирного плану Зеленського - на який не було жодної (в цифрах, а точніше: 0) позитивної реакції з боку «Заходу» - і звинувачувати цей клятий некомпетентний «Захід», його зомбованих ідіотів і різних представників його ЗМІ в усьому, що відбувається в Україні.

Було б набагато краще, якби країну прийняли в НАТО і ЄС ще в... 1877 році, чи коли там ще...

Але все це неважливо: тепер саме Південна Корея збирається допомогти Україні вийти з біди. Країна має змінити кілька своїх законів про експорт озброєнь, і вже довела свою фантастичну допомогу, оголосивши два роки тому про різні проекти спільного виробництва зброї, жоден з яких так і не був реалізований...

І південнокорейська допомога вже надається, це гарантовано на 1000%...

Мені дуже шкода, але єдиний висновок, який спадає мені на думку, полягає в тому, що єдиним можливим поясненням цього скандалу є «ідеальне» поєднання абсолютної некомпетентності та корупції в найвищих ешелонах влади в Україні. У засобах масової інформації також. У поєднанні з національною схильністю уникати неприємних фактів, яка легко перевершує іракську. Настільки, що навіть надзвичайно корумпована Ісламська Республіка Іран у часи найгіршого хаосу 1980-1983 років була «ідеально організованою і добре функціонуючою» країною.

Але, досить про це...

***

ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА

Яка несподіванка: через відсутність ударів українськими БПЛА по російських авіабазах протягом приблизно двох тижнів (єдиний виняток - аеродром Липецьк, уражений в ніч з 19 на 20 жовтня), ВКС знову випускають до 170 планерних бомб УМПК на добу. Але, зауважте: до 40% з них скидаються на позиції ЗСУ на території Курської області в Російській Федерації. Вся Україна - читай: Київ і райони на захід від нього - тепер може дихати набагато легше, і я впевнений, що війська ЗСУ в Курській області теж радіють. Тим більше, що українці марно витрачають свої ударні БПЛА дальнього радіусу дії для нанесення ударів по теплових електростанціях у Брянську і Тулі...

Як вже кілька тижнів тому дійшли висновку в Україні, у росіян також скоро закінчаться запаси ударних БПЛА «Шахед». Відповідно, в ніч з 19 на 20 жовтня росіяни направили над Україною невідому кількість «Шахедів» (ймовірно, близько 110) - на додаток до невідомої кількості «Іскандерів М», Х-23, Х-35, Х-31. Як завжди, ця операція була надзвичайно успішною: 59 «Шахедів» були збиті, а ще 45 - заглушені засобами радіоелектронної боротьби. Результати російських ракетних ударів не згадуються жодним словом. Аналогічно, в ніч з 22 на 23 жовтня було знищено ще понад 60 шахедів. Неважливо, що 40 було збито, ще 10 заглушено, і якщо не повідомляється, у що влучили решта 10 з гаком (чи всі російські ракети), випущені одночасно, - значить, вони не влучили ні в що.

Це настільки ідеальне рішення, що краще відволіктися, радіючи вбивству начальника штабу 52-го гвардійського важкобомбардувального полку ВКС: це послужить росіянам уроком і, безумовно, обмежить використання їхніх бомбардувальників Ту-22М-3. Неважливо, що вони не завдали жодного удару по Україні вже близько трьох тижнів: приблизно з тих часів, коли вони бомбардували Вугледар бомбами, що самі по собі падають...

***

НАЗЕМНА ВІЙНА

Курщина... з тих пір, як 17-18-19 жовтня 95-та повітряно-десантна розбила щонайменше батальйон російської 155-ї морської піхотної бригади, тут - відносно - тихо. Можливо, батальйон 47-ї^ї мехбригади (оснащений танками М1 і Бредлі М2/М3) провів кілька додаткових контратак і розгромив чимало росіян у Новоіванівці, але повністю відвоювати село не вдалося. Однак росіяни не гають часу: вони продовжують перекидати підкріплення в цей сектор, в тому числі 137-й полк ВДВ (106-ї дивізії ВДВ). Схоже, що вони мають намір покінчити з ЗСУ на Курщині концентричною атакою своїх десантників (десантно-штурмових військ). Ймовірно, атакувати якось так:

- 56-м і 137-м полками ВДВ з боку Кореново;

- 810-ю бригадою морської піхоти з заходу;

- 11-ю бригадою ВДВ і 24-ю бригадою Спецназу з південного сходу.

Тим не менш, найгірша новина з Курщини за останній тиждень - це широкомасштабне розгортання росіянами привʼязних безпілотників, які взагалі неможливо заглушити. Єдина «хороша» річ про них - це їх відносно невелика дальність польоту: від 5 000 до 7 000 метрів. Це пов'язано з кабелем, який використовується для їхнього наведення, і який вони «тягнуть» за собою.

***

БИТВА ЗА ДОНБАС

Куп'янськ-Сватове... саме ця ділянка фронту не давала мені спати минулої ночі. Можливо, у мене немає детального опису, але... ну, коли певні люди в Україні розповідають мені про «прорив», то я знаю, що настав час дуже хвилюватися.

По суті, новина полягає в тому, що росіянам вдалося прорватися в Кругляківку і вийти до річки Оскіл. 115-та мехбригада відступила до Глушківки на півночі; 154-та мехбригада - до Загризового на півдні (і Сенькового на західному березі річки Оскіл). Росіяни також прорвали фронт одного з українських підрозділів (не впевнений, що там була розгорнута повноцінна «бригада») десь на північному боці Піщанської дуги і просунулися в напрямку Куп'янська. Чуваки кинули на місце подій більшу частину 3-ї штурмової та 92-ї штурмової бригад, але... ох ох… ну, по суті, станом на минулу ніч вони намагалися відновити цілісну лінію фронту на ділянці близько 25 кілометрів.

...спробуйте зробити це з «двома бригадами», вночі і в багнюці...

До речі, цікаво, що це було б щось на кшталт «дивізійного» сектору, але... ну, в ЗСУ досі немає формувань, офіційно названих «дивізіями»: Чуваки збираються і далі серйозно розглядати цю ідею, звичайно, якщо не знайдуть важливіших справ і не відкладуть цю справу - десь до 2026 року або близько того...?

Не дивно, що тамтешні війська ЗСУ вже повідомляють, що «Друга битва за Куп'янськ» зараз у розпалі.

Щодо того, хто там наступає з російського боку: це (пере-пере-переформована) 1-ша гвардійська танкова армія, до складу якої входить 47-ма танкова дивізія.

***

Торецьк... український... кхм... «контрнаступ», розпочатий десь на початку жовтня, відвоював чималу частину кварталу з багатоповерхівками в центрі міста. Скажімо, приблизно 500 на 200 метрів. Скільки саме - ніхто не може сказати, бо обидві сторони мовчать. Достеменно відомо лише те, що останніми днями не було повідомлень про значне просування російських військ. Тим часом відомо, що ВС РФ розгортають «значне підкріплення» в цьому секторі. Отже, «далі буде»…

***

Покровськ... приблизно з понеділка (21 жовтня) російський наступ на Покровськ повернувся до «тотального рівня». Основна мета - Селидове. 15-та бригада Нацгвардії Кара-Даг захищає це місце у справді фантастичний спосіб, розбиваючи росіян у величезній кількості. Тим не менш, групі «Центр» вдалося втиснути свої штурмові групи в північно-східний кут селища. Головне, що росіяни настільки зайняли ЗСУ в Селидовому, що українцям бракує військ, які могли б зупинити просування ворога на південь від міста - ймовірно, з наміром дійти до Вишневого і Новодмитрівки, щоб почати ізолювати Селидове.

Більше того, з понеділка росіяни наступають переважно в південному напрямку: вони захопили Ізмайлівку на захід від Гірника (таким чином почали ізолювати цю сильну позицію ЗСУ), а також Курахівку, що ще південніше.

***

Успенівський напрямок... так, звісно, 19 жовтня 79-та повітряно-десантна бригада відбила чергову «велику» російську механізовану атаку: 19 танків та бойових машин піхоти (мені здається, чи цифри стають дедалі меншими і меншими?): 6 знищено, 4 пошкоджено... але загалом росіяни продовжують просуватися в напрямку Антонівки, Єлизаветки та Богоявленки, а ЗСУ не мають боєприпасів, щоб зупинити їх на півдорозі.

***

На фоні всього цього, чимось на кшталт реальної хорошої новини є те, що відео підтверджує, що росіяни втрачають більше 1 000 військових вбитими - щодня. Вже більше 54 днів. Знову ж таки: це підтверджено відео.

Такі темпи втрат були б дуже обнадійливими у 2023 році. Сьогодні... я вже не так впевен. Треба почекати і подивитися.

Мабуть, більш обнадійливим є той факт, що вчора - можливо, випадково, а не за задумом - Чуваки призначили екс-командира 28-ї мехбригади, полковника Халабуду новим командувачем БПЛА-військ ЗСУ.

Текст публікується з дозволу автора. Вперше опублікований за посиланням

‍