Практику повного викорінення української мови зі шкільної програми окупованого Криму, про яку СЕМААТ розповідав минулого тижня, активно поширюють і на викладання кримськотатарської мови. З тією лише різницею, що для нечисленного корінного народу така політика окупантів загрожує набагато більшими втратами. Ми дізналися, наскільки скоротилося викладання кримськотатарської від початку окупації, та як вчителів та директорів шкіл змушують витискувати кримськотатарську мову з системи освіти.

Формально у Криму за часів анексії лишилося 15 шкіл, у яких навчання відбувається кримськотатарською мовою. За даними заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова, насправді таких закладів на півострові немає - бо в жодній школі навчання не проводиться кримськотатарською,  її у кращому випадку викладають як іноземну. 

«Уроки, які повинні були проходити кримськотатарською, в переважній більшості, проводять російською. Розклад російською. Побутове спілкування - російською. Вчителям забороняють поза уроками розмовляти рідною кримськотатарською мовою. Символіка і прапори - тільки російські. Кілька разів я звертався до директора школи, вказував, що це грубі порушення. Але мені чітко дали зрозуміти, що нічого не зміниться, і в інших школах не має навіть цього», - розповідає СЕМААТ батько однієї зі школярок Білогірського району. 

Ще одним методом стало скорочення кількості класів із викладанням кримськотатарською в профільних школах. «Ми прийшли подавати документи до школи, нам кажуть - класи з кримськотатарською мовою вже переповнені, будете на головах одне в одного сидіти, йдіть у російський клас, ніякої особливої різниці не буде. Навіщо вони відкривають російські класи в кримськотатарських школах? Хто хоче російською вчитися - навколо повно інших шкіл!», - обурюється мати ученика однієї з таких шкіл у Бахчисарайському районі.

Підтвердження її слів є в репортажі кримських пропагандистів зі «зразково-показової» кримськотатарської сімферопольської школи №42. Вже у 2017 року половина класів початкової школи там була з викладанням російською мовою. Це в школі, яку окупаційне міністерство освіти позиціонує як заклад із навчанням кримськотатарською мовою. У периферійних школах ситуація ще гірша. 

Порівняно з доокупаційними часами кількість учнів кримськотатарських шкіл зросла приблизно на дві тисячі, однак кількість самих шкіл залишилася без змін. Дефіцит місць змушує батьків віддавати дітей до російських шкіл. Цю проблему 2020 року визнавала навіть окупаційна влада. Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксьонов в ефірі кримськотатарського пропагандиського телеканала «Міллет» заявляв, що планується будівництво ще шести шкіл у тих районах, де найбільша кількість заявок на навчання дітей кримськотатарською мовою. «Буде побудовано школу в Бахчисараї на 600 місць, в Ісмаїл-бей на 480 місць, і ще чотири школи буде побудовано в Сімферополі та Сімферопольському районі», - описав Аксьонов, не уточнюючи, коли конкретно планують почати й завершити ці проекти. Через чотири роки в жодному з перерахованих регіонів не фіксується навіть початку будівельних робіт. 

Аналогічно виглядає ситуація і з кримськотатарськими класами у звичайних школах. За даними окупаційного міністерства освіти, торік у двадцяти одній школі півострову було 119 класів з навчанням кримськотатарською мовою. У 2014 році таких класів було 384 - в сорока школах.

Такого скорочення (за умов зростання кількості охочих навчати дітей рідною мовою) домоглися кількома способами. По-перше, всупереч пропагандистським повідомленням про випуск величезних тиражів підручників кримськотатарською мовою, за даними ЮНЕСКО, потреби в навчальній літературі мовою корінного народу закриті на сьогодні всього на 37 відсотків. І часто директор із чистою совістю каже батькам, що радий би відкрити кримськотатарський клас, але підручників немає і довгий час не буде, якщо взагалі колись з'являться. 

Другий прийом ще простіший - гроші. «Дуже низька зарплатня, а в школах з іншою мовою навчання стимулюючих виплат немає, і вчителі просто йдуть. Ось тут у нас неподалік білогірська школа №4 - тут не вистачає низки вчителів», - наголошував ще 2019 року правозахисник Абдурешит Джеппаров. Також він звернув увагу на ключову проблему - в адміністраціях освітніх закладів заяви про відкриття кримськотатарських класів зустрічають колосальний опір: «Вчителі, завучі, директори відмовляють, шантажують, лякають і по-всякому доводять, що це буде неякісне навчання», - зазначав Джеппаров в інтерв'ю одному з українських видань.

Про незаконний, але явний опір, кажуть й інші учасники освітніх відносин. «Теоретично, у будь-якій школі мають відкрити кримськотатарський клас, якщо є достатня кількість охочих. Але насправді ми постійно стикаємося з серйозним і явно системним протистоянням з боку адміністрацій шкіл», - поділилися спостереженнями юристи ініціативи “Арекет”, які допомагають захищати право отримання освіти рідною мовою. 

Як типовий приклад правозахисники наводять історію в школі села Цвіточне Білогірського району, де одинадцятеро батьків вимагали від директорки школи Єлени Менжелєєвої відкрити кримськотатарський клас, а вона всіляко намагалася ухилитися від цього. Директорка відмовлялася приймати заяви, посилаючись на те, що в школі немає вільних класів, немає вчителя, відсутня навчальна та методична література. У неформальних бесідах вона вдавалася до психологічного тиску, погроз і маніпулювання, переконуючи, що кримськотатарська мова складна, у професійній діяльності вона не стане в пригоді, а державна мова - російська, і державні іспити складати треба російською мовою. 

Але найбільшого резонансу набула історія боротьби за відкриття кримськотатарського класу в сімферопольській школі №37, коли у відповідь на прохання батьків, директор закладу Діана Рисована заявила: «Ви хто? Ви, татари, тут ніхто! Ось і все. Кримськотатарського класу не буде». У Міносвіти відповіли, що відкривати клас не зобов'язані (хоча згідно із законом - зобов'язані), а в поліції на заяву про екстремізм повідомили, що все це вигадки батьків, а директорки того дня навіть не було на робочому місці. Це найкраща ілюстрація того, як насправді «рівні» всі мови в Криму й особливо в системі навчання школярів.

‍

‍