Барвисте політичне життя Південної Кореї у чомусь схоже на її кінематограф. Воно знає безліч скандалів, увʼязненими президентами тут нікого не здивуєш, але минула ніч увійде в історію як найкоротша і найабсурдніша спроба повернення до військової диктатури. 

Для того, щоб зрозуміти, що змусило Юн Сок Йоля - колишнього прокурора, який змолоду влаштовував інсценований суд проти тодішнього президента-диктатора - самому вчинити потенційно підсудну річ, треба згадати подробиці його приходу до влади. Вибори в 2022 році він виграв, обігнавши суперника на 0,7 відсотків, такого крихітного розриву в історії Південної Кореї ще не було. Людину, яка йому поступилася - лідера Демократичної партії Лі Чже Мена - з кінця 2022 року намагаються засудити за хабарі. Лі і його однопартійці від самого початку називали це політичним переслідуванням. Навіть краще за адвокатів Лі захищала власна Демократична партія, яка на останніх виборах дістала більшість місць у парламенті: голосів на те, аби зняти з Лі депутатську недоторканність і заарештувати, бракувало місяцями. Торік Лі оголосив безстрокове голодування через незгоду з неефективною економічною політикою президента Юна, за неповний місяць по тому його забрали до лікарні, а там знову спробували заарештувати. У новому звинуваченні фігурувала вже Північна Корея: начебто Лі повʼязаний із компанією, яка незаконно перевела до КНДР 8 мільйонів доларів. Варто було Лі завершити голодування, яке лікарі назвали небезпечним для його життя, міністр юстиції видав ордер на його арешт, таки діставши в парламенті необхідний мінімум голосів. Лі провів кілька днів у камері, після чого вийшов на свободу просто з зали суду після виснажливого багатогодинного засідання: судді зрештою не побачили приводу його затримувати. А далі парламент, точніше Демократична партія, яку очолює Лі, вирішила оголосити імпічмент головним прокурорам країни, які займалися його справою.

І тоді президентові Юну увірвався терпець.

‍

Скандали, інтриги, розслідування 

‍

10 травня 2022 року Юн Сок Йоль склав присягу перед Національними зборами й присягнувся захищати свободу й демократію. Але вже тоді у багатьох корейців були сумніви, що ця клятва щира. Ще під час виборчої кампанії його звинувачували в тому, що працюючи генеральним прокурором, Юн наказав підлеглим подати політично вмотивовані заяви на політиків Демократичної партії та дружніх до неї журналістів. А ще назвав успішним політиком останнього диктатора Південної Кореї Чон Ду Хвана - проти якого сам же виступав у студентські роки. Це викликало масове обурення, йому навіть довелося перепрошувати за свою заяву. 

Вже влітку 2022-гого він пропонує створити так зване “поліцейське бюро” – структуру, яка має забезпечити кращий урядовий контроль, – і стикається із шаленим спротивом правоохоронців, які заявляють, що це не дозволить поліції зберігати нейтралітет. Далі відбувається колапс медичної сфери – особисто Юн Сок Йоль в цьому не винен, бо головна причина - те, що Південна Корея світовий лідер зі старішання нації, це намагаються подолати роками, але - за умов майже нульової міграції - поки що безуспішно. Далі президент змушує своє міністерство закордонних справ судитися з найбільшою телерадіокорпорацією через відеозапис, на якому він, начебто, ображає Джо Байдена у того за спиною. Німецьке видання Berliner Morgenpost називає Юн Сок Йоля корейським Дональдом Трампом, це одразу помічають на його батьківщині. Шведський моніторинговий інститут V-Dem відзначає, що за президента Юна в Південній Кореї знову почалися помітні утиски свободи слова. Його звинувачують у зловживанні правом вето та численних політичних процесах проти суперників. А тут ще й скандал з дружиною Юна, молодшою за нього на 12 років: Кім Кон Хі спершу звинувачують в маніпуляції з акціями автомобільної компанії, але єдину з усіх звинувачених у цій справі повністю виправдовують. Її академічні роботи прискіпливо перевіряють на плагіат і сперечаються з цього приводу. Їй дарують сумку від Діора за 2 тисячі доларів - і викладають відео в мережу: сам факт, що вона прийняла подарунок, порушує антикорупційне законодавство Південної Кореї та ще сильніше заплямовує репутацію її чоловіка. В квітні Консервативна партія Юн Сок Йоля з тріском програє парламентські вибори, він стає першим президентом Південної Кореї за багато років, який не контролює парламент. Його бюджет опозиція відмовляється ухвалювати, подальші перспективи похмурі: адже 800 тисяч корейців уже підписали петицію про імпічмент президента! Його рейтинг не перевищує 20 відсотків… але все ще незрозуміло, чому саме зараз і чому саме так Юн Сок Йоль вирішує боротися з опозицією. Не попередивши головного партнера - Сполучені Штати, пізно ввечері він оприлюднює звернення, від якого холоне кров у всієї країни. Та що там, у половини світу. “Щоб захистити ліберальну Південну Корею від погроз, що походять від комуністичних сил Північної Кореї, і ліквідувати антидержавні елементи, я оголошую надзвичайний воєнний стан”, - лунає з екранів. 

Найбільше за всіх мала здивуватися Північна Корея, від якої за останні кілька діб не було помітно жодної, хай найменшої, ескалації. 

‍

Парламентські перегони

‍

Торік корейськими кінотеатрами прокотився блокбастер “Сеульська весна” - про воєнний стан, оголошений в 1979 році після вбивства президента Парка. Це напружений політичний триллер, знятий за реальною історією. Слідом за воєнним станом були роки репресій проти інакодумців, аж до кінця вісімдесятих, коли в Кореї запанувала парламентська демократія. У тисяч корейців минулого вечора з’явилося бажання ущипнути себе, аби переконатися, що вони не герої стрічки, що вони насправді слухають оголошення президента, що навколо - справжній воєнний час. 

Це оголошення має два очевидні наслідки: південнокорейські акції одразу просідають на 5 відсотків, а парламентарі розуміють, що їм конче потрібно негайно опинитися в споруді Національних зборів. Бо саме туди негайно вирушать військові з очевидним наказом: зірвати роботу парламенту. Лідер Демократичної партії Лі Чже Мен просто з машини звертається до людей зі словами “тепер танки, броньовані машини піхоти і озброєні гвинтівками солдати керуватимуть Південною Кореєю” і закликає всіх поспішати до Національних зборів, аби захистити демократію. Всі корейці, кому зараз за 50, прекрасно пам’ятають трагедію в місті Кванджу, де в травні 1980 придушили демонстрацію проти диктатури. За різними оцінками там загинуло від 100 до 2000 людей. Тому, незважаючи на пізню годину, під парламентом майже одразу збираються люди. Помічники депутатів як можуть барикадують вхід, відбиваючись від солдатів вогнегасниками. Військовим доводиться пробиратися всередину через вікна, їх хапають просто за дула гвинтівок і фільмують на сотні телефонів, що не додає впевненості. Обходиться без сутичок і поранених. Лі Чже Мен викладає в соцмережу відео, як він перебирається через півтораметровий паркан, аби з чорного ходу потрапити до будівлі парламенту. Його приклад наслідують інші законодавці, багатьом допомагають протестувальники. В цей час американський посол у Південній Кореї пише: “ситуація розвивається украй швидко”. Джо Байдена інформують про те, що відбувається. Державний департамент США наголошує: у Вашингтоні нічого про це не знали. 

Досі невідомо, чому, наважившись на оголошення воєнного стану, президент Юн заздалегідь не подумав, як збирається його гарантувати. Але навіть його власна Консервативна партія одразу відмежовується від цього рішення, заявляючи: голосуватиме разом з опозицією, аби скасувати його. О першій ночі 190 зі 190 депутатів, яким вдалося пробратися в залу засідань - встигають проголосувати проти воєнного стану. Військові залишають парламент, так його до пуття й не оточивши. 

Президент змушений вдруге звернутися до народу. І оголосити, що скасує воєнний стан… тільки-но вранці збереться його кабінет. 

Апарат президента у повному складі подає у відставку.

‍

Самовтілюване пророцтво

‍

Нікого не дивує, що вже на ранок 6 опозиційних партій реєструють подання про імпічмент президента Юна. Його суперник Лі застерігає: те, що провалилася перша спроба, не означає, що президент не наважиться на другу. Більше того, він може навмисно спровокувати конфлікт із Північною Кореєю, аби легітимізувати свої дії. Відтак, що б не сталося далі, а одна з найрозвиненіших економік світу, яка межує з однією з найбільш авторитарних держав (і досі формально знаходиться з нею в стані війни), у найближчі тижні залишиться паралізованою. Тому будь-які подальші спроби України найближчим часом домогтися від неї військової підтримки - раз Північна Корея допомагає Росії - приречені на провал. В найбільш непевний момент глобальної історії, ледь не на порозі Третьої світової – Південна Корея наступні 3-4 місяці буде зайнята тим, що позбавлятиметься від старого президента і обиратиме нового.

Ще під час виборчої кампанії на руці в Юн Сок Йоля (офіційно - католика, яких у Південній Кореї приблизно 10% населення) кілька разів помітили знак “ханча” (це окрема система письменності, заснована на китайських ієрогліфах), який означає “король”. Його супротивники одразу звинуватили Юна в тому, що він звертається по допомогу до шаманів. Так само, як його попередниця Пак Кин Хє, яку він свого часу допомагав ув’язнити. Тоді Юн категорично спростовував ці чутки. 

Але нічим, крім забобонної поради (або цілковитої брехні) не можна пояснити оголошення воєнного стану, який навіть армія не квапилася втілювати в життя.

Що б не мав на думці президент Юн, а цим раптовим рішенням він однаково нашкодив і собі, і державі, і всім її партнерам у найменш підходящий для цього час.

‍