Протести у Венесуелі: ймовірність білоруського варіанту

Іззет Енюнлю

Іззет Енюнлю

Опубліковано

1.8.2024

Протести у Венесуелі: ймовірність білоруського варіанту

У неділю 28 липня відбулися президентські вибори у Венесуелі. Екзит-пол прогнозував опозиційному кандидатові Едмундо Гонсалесу від Унітарної платформи 65% голосів, що забезпечать переконливу перемогу над чинним президентом Ніколасом Мадуро. Але у понеділок Національна виборча рада (CNE) оголосила, що Мадуро переміг з 51,2% голосів, а лідер опозиції отримав 44,2%. Після цього оголошення по всій країні спалахнули протести.

Останні 14 років Венесуела переживає соціально-економічну та політичну кризу. Вона почалася ще за часів попереднього президента Уго Чавеса і поглибилася за часів Мадуро, обидва президенти - прихильники лівопопулістської політики. Цей період отримав назву "криза Венесуели" і призвів до гіперінфляції, голоду, розвалу системи охорони здоров'я та зростання злочинності. Зниження цін на нафту загострило проблему, оскільки економіка країни значною мірою залежить від експорту палива.

Опозиція зазнає жорстоких репресій, збільшилася кількість позасудових вбивств і поглибилася політична корупція. Понад 7,7 мільйонів жителів - а це третина населення країни - емігрували з Венесуели до сусідніх країн - Колумбії, Перу та Бразилії. Очікується, що після останніх виборів Венесуелу покине ще більше людей. 

Сполучені Штати, Європейський Союз, Канада, Мексика, Панама і Швейцарія відреагували на репресії проти опозиції санкціями. Але їхній вплив послабила підтримка таких країн, як Росія, Куба та Китай. Торік адміністрація Байдена зняла частину санкцій, оскільки Мадуро пообіцяв провести вільні та чесні вибори у 2024 році. 

Однак лише через шість місяців санкції були відновлені: лідерку опозиції Марію Коріну Мачадо, яку, згідно з опитуваннями, значною мірою підтримують венесуельці, відсторонили від участі у виборах, а членів її виборчого штабу - ув'язнили.

Західні санкції впливають як на економіку, так і на добробут венесуельців. Обмеження проти нафтового сектору, безсумнівно, завдають шкоди економіці режиму, оскільки понад 90% венесуельського експорту формується за рахунок продажу нафти. Однак гуманітарний вплив також є руйнівним. У Каракасі, столиці Венесуели, 15-20% населення не мають доступу до чистої води в своїх будинках через відсутність нових деталей для ремонту системи трубопроводів. Багатії та очільники режиму не відчувають економічного спаду, водночас бідні страждають від гіперінфляції.

Президент Мадуро відзначив свою “перемогу”, пообіцявши опозиції "криваву баню", при цьому 9 країн, включно з Китаєм та Росією, його вже привітали. Мадуро наразі дотримується обіцянки – вже підписано ордер на арешт Мачадо, і поліція почала стріляти в протестувальників. У віддалених селах на бік протестувальників перейшли деякі сили безпеки, але наразі це виглядає як поодинокі інциденти.

Мадуро стверджує, що "більшість протестувальників - це сповнені ненависті злочинці, а їхній план був розроблений у США" і обіцяє розібратися з учасниками мітингів. Досвід розгону протестів у президента Венесуели є: його силовики робили це у 2014, 2017 та 2018 роках. 

Президент США Байден поки що уникає різких заяв. Його адміністрація висловила занепокоєння результатами виборів, але сфальсифікованими їх не називає. Натомість члени Конгресу від Республіканської партії наполягають на запровадженні нових санкцій. 

Причиною нерішучості демократів може бути побоювання, що подальша дестабілізація режиму Мадуро може спровокувати черговий приплив іммігрантів до США. Однак опитування показало, що 45% венесуельців, які мають намір іммігрувати, переглянуть своє рішення, якщо вибори призведуть до зміни режиму. Іншою причиною нерішучості Байдена може бути сподівання на те, що Мадуро піде на компроміс з опозицією.

Існує певна схожість з виборами 2020 року в Білорусі – там кільком кандидатам також відмовили в участі у перегонах, а переможницю звинуватили у фальсифікації виборів. Однак головна відмінність, яка може мати значення, - це настрій протестувальників. Білоруси виходили протестувати з квітами. Венесуельці налаштовані рішуче. Квіти - це заклик до демократії. Каміння та пляшки із запалювальною сумішшю - це вимога демократії. Тільки наполегливість протестувальників вирішить долю Венесуели.

Схожі статті