^{Колаж: ТСН.ua}

Минулого тижня США та Німеччина перетнули ще одну червону лінію і надали Україні умовний дозвіл на використання наданої ними зброї для нанесення ударів по території Росії.

На даний момент зброя, надана США та Німеччиною, може бути використана лише проти військових об'єктів на російському боці кордону в північно-східній частині Харківської області. У цьому регіоні російське місто Бєлгород використовується як логістичний центр для вторгнення, і нещодавно Росія почала накопичувати війська поблизу кордону з Україною, можливо, для розширення наступу, який розпочався на початку травня в напрямку Харкова.

На вихідних повідомлялося, що Україна завдала удару по батареї С-300/400 в Бєлгородській області, ймовірно, за допомогою американських ЗРК HIMARS.

Умовна згода США дозволяє використовувати лише системи протиповітряної оборони, артилерію та керовані ракети. Ракети більшої дальності, такі як ATACMS, все ще заборонені до використання.

Інші західні країни більш ліберальні у використанні Україною зброї, яку вони постачають. 24 винищувачі F-16 з Нідерландів і літаки радянських часів, надані Польщею, Словенією, Словаччиною і Північною Македонією, можуть бути використані на російській території. Франція також дозволила запускати з цих літаків свої крилаті ракети (SCALP). Ще раніше дозвіл на використання на російській території отримали турецькі та британські безпілотники.

Однак ці дозволи не змінять ситуацію, а лише дозволять Україні стримати наступ, що наближається. HIMARS та літаки радянських часів, оснащені ракетами SCALP, можуть дозволити Україні порушити російські логістичні лінії, що є життєво важливим для будь-якої воєнної операції. Однак багато технологій або несумісні з українським озброєнням, або непридатні для умов, які є в Україні. Наприклад, літаки F-16 вимагають набагато вищих стандартів для своїх аеродромів, ніж літаки радянських часів, що робить їх набагато складнішими в експлуатації та захисті.

Президент Франції Еммануель Макрон є провідним західним лідером, який відстоює право України вражати військові цілі на території Росії. Під час свого нещодавнього візиту до Німеччини він підтвердив своє переконання канцлеру Олафу Шольцу. Однак канцлер підтримав цю ідею лише після США. Зараз німецька зброя, включаючи самохідні гаубиці та ракетні установки Mars II, може бути використана, але в німецьких крилатих ракетах повітряного базування Taurus Україні все ще відмовляють.

Причиною кожної червоної лінії є запобігання подальшій ескалації війни в Україні та втягнення НАТО у пряму конфронтацію з Росією. Дійсно, щоразу, коли червону лінію перетинають або вважають, що перетинають, Росія брязкає своєю ядерною шаблею. Для багатьох російські ядерні погрози є блефом. Дійсно, тактична ядерна зброя не є ефективною на полі бою в Україні. Оскільки війська розосереджені на довгій лінії фронту, ядерна зброя не зможе завдати руйнівної шкоди, але зробить регіон недоступним для обох армій. Розміщення ядерної зброї в Білорусі також не дає Росії критичної переваги ані в дальності дії, оскільки ядерні ракети можуть націлюватися на будь-яку точку Землі, ані в значному часі реагування, якщо російські надзвукові ракети настільки ефективні, як стверджують у Москві.

То чому ж зараз Захід порушує табу, якого тримається від початку конфлікту? Україна застосувала “експозиційну терапію”, завдавши удару по нафтових заводах, розташованих глибоко в Росії. Спочатку офіційні особи США закликали Україну припинити удари на тлі занепокоєння щодо світових цін на нафту і можливої відплати. Оскільки безпілотники, які використовувалися в атаках, були саморобними, президент Зеленський відмовився підкорятися США. Франція знову зайняла яструбину позицію і підтримала право України на самооборону.

Українська стратегія вивела з ладу щонайменше 10% потужностей російських нафтопереробних заводів, що призвело до підвищення цін на бензин на 1,88%. Кремль навіть був змушений запровадити шестимісячну заборону на експорт бензину. Ці атаки не лише продемонстрували недосконалість російської системи протиповітряної оборони і залежність Росії від західних технологій для усунення пошкоджень, але й довели її небажання використовувати ядерну зброю.

Іншою причиною може бути те, що з початку війни Росія вдруге ініціювала напад безпосередньо від своїх кордонів. Хоча це не було чітко виражено, це могло бути сприйнято як друге вторгнення. Крім того, разом з нестачею боєприпасів та відсутністю потужної лінії оборони, Україна стикається з ризиком втрати більшої кількості територій.

‍