Фото: Lisi Niesner/​Reuters

‍
Цього тижня Wall Street Journal опублікував статтю, в якій детально описав звинувачення Німеччини на адресу України у підриві газопроводу «Північний потік». Хоча у мене є кілька зауважень до статті, я не буду вдаватися до них тут. Зазначу лише, що все це не має значення.

Якщо припустити, що інформація достовірна і трубопровід атакувала Україна, то слід сказати, що він є для неї законною мішенню відтоді, як 2014 року в Україну вторглася Росія. Розлючені чи ображені німці - бліда копія українців, які відбиваються від геноцидної війни з боку Росії. І ні, це не перебільшення.

Протягом останніх десятиліть Німеччина демонтувала свою енергетичну інфраструктуру, намагаючись «перейти на відновлювані джерела енергії», і таким чином стала надмірно залежною від Росії у своїх енергетичних потребах. Зокрема, у природному газі. Це не стаття про плюси і мінуси реалістичної енергетичної політики. Але слід зазначити, що понад 50% енергії в Німеччині виробляється з нафти або вугілля.

Частково це є результатом згортання ядерної енергетики в Німеччині, а частково - наслідком того, що росіяни добре попрацювали над тим, щоб вплинути на німецьких лідерів.

Це явище не нове.

Тож, у цілком реальному сенсі, Німеччина сама винна у всьому цьому. У 2008 році, коли Росія вторглася в Грузію, Німеччина опинилася в унікальній ситуації: вона могла висунути Москві суттєві вимоги. Вона вирішила цього не робити. У такій же ситуації Німеччина опинилася в 2014 році, коли Росія вторглася в Україну. Вона цього не зробила. Німеччина знала про плани Путіна щодо України та всіх колишніх радянських сателітів. Ми всі знали. Він розповів нам усім... в Мюнхені, в Німеччині!

Путін проник в Німеччину на всіх рівнях. Не тільки через це Україна має КОЖНЕ законне право захищати себе. В тому числі від спільних підприємств, які складаються з ворога і союзника. Україна та інші державні та недержавні суб'єкти попереджали Німеччину про будівництво «Північного потоку-2» і зверталися до неї з петиціями. Німеччина натомість обрала Путіна. Цей вибір, як і будь-який вибір, має наслідки. Для Німеччини (і Австрії, найбільшого іноземного інвестора «Північного потоку-2») це втрата мільярдних інвестицій у трубопровід, а тепер і мільярдів євро допомоги Україні. 

Є багато причин, чому Росія зважилася на повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року. Всі великі держави несуть за це відповідальність. США спалюють свій моральний авторитет в Іраку та Афганістані. Велика Британія і все НАТО ховаються під військовою парасолькою США. Але... Німеччина несе найбільшу відповідальність. Вона дозволила піддатися впливу Путіна і проігнорувала можливості привести Росію у відповідність до західних цінностей. Коротше кажучи, Німеччина взяла гроші. Вона зробила вибір на користь короткострокових вигод і лестощів замість розумної енергетичної та безпекової політики.

Нікого в Україні не хвилює, в чому Німеччина звинувачує кількох українців, які захищають Україну. Мене також. І вас не повинно.

‍