Я впевнений, що говорив це вже кілька разів: війни - це справи, сповнені іронії та чималої кількості абсурду. Цього разу додам, що вони також схожі на "екзотичних живих істот": як системи систем, вони мають своє власне "життя", і ніхто не може передбачити, який саме крок війна "зробить наступним". Або як вона може закінчитися (за умови, що та чи інша війна коли-небудь закінчується). Існує дуже мало гарних прикладів на кшталт того, що роблять Збройні сили України в Курській області Російської Федерації протягом останніх днів.

.... що, на тлі майже "тотального контролю викидів" з боку всіх балакучих голів у Києві, є саме тим, що цікавить більшість спостерігачів: що саме ЗСУ робить там, у Курську... і навіщо .... і як довго?

Що ж, за відсутності офіційного пояснення, давайте спробуємо оцінити деякі моменти.

***

Стратегія

Почнемо з того, що всі наявні індикатори свідчать про те, що Фантастічна Трійка у Білому домі загалом забороняє будь-які наступальні операції України на території Російської Федерації. По суті, "звір Байден-Блінкен-Салліван" забороняє не лише розміщення Україною наданих США озброєнь на російській території, але й (попри публічні заяви про протилежне) українські удари по російській нафтовій промисловості, російській енергосистемі та російським авіабазам. На їхню думку, будь-які такі дії можуть зробити цю війну "ще більш непередбачуваною", що, безумовно, суперечить їхнім власним інтересам і планам - і тому такі дії є "ні-ні-ні".

Тоді давайте подивимося на київські уряд та генштаб. Вони зіткнулися з ситуацією, коли не можуть бути впевнені, що після виборів у США в листопаді цього року вони все ще матимуть американську підтримку. Вже за кілька місяців до цього ЗСУ також бракує майже всього: не лише артилерійських боєприпасів, але й ракет класу “земля-повітря” для цілей протиповітряної оборони, бойових літаків, ударних вертольотів, бронетанкової і механізованої техніки, навіть службових автомобілів. Навіть поставки артилерійських боєприпасів з боку США після листопада цього року також не можна назвати гарантованими. Поставки з ЄС відстають від плану на роки. Майте на увазі, що хоча перша партія (близько 100 000) снарядів за "чеською угодою про постачання зброї" прибула в Україну наприкінці червня і на початку липня, основна маса ще не надійшла. А оскільки "союзники" на Заході не змогли домовитися навіть про те, хто і скільки заплатить за "чеську угоду", не кажучи вже про перевантаження снарядів, про які йдеться, немає впевненості в тому, що решта таки дійде. Те ж саме можна сказати і про подальшу угоду щодо 2 мільйонів снарядів, нібито знайдених десь в іншому місці: ніхто навіть не намагається про це говорити.

Іншими словами: "союзники" України настільки "надійні", що також не змогли поставити обіцяну/заявлену кількість артилерійських і мінометних боєприпасів власного виробництва - головним чином тому, що їхні балакучі голови виявилися саме такими: некомпетентними балакучими головами, не здатними діяти без дозволу своїх господарів-олігархів, а отже, не здатними до ефективного адміністрування, не здатними до далекоглядності і змоги керувати в інтересах народу, а не олігархії. Більше того, поки що вони не постачають бронетехніку, а купувати машини, безпілотники тощо доводиться самим військам ЗСУ - як правило, за власні кошти (і за допомогою донатів, як ваші для 151-ї мехбригади).

Не дивно, що на таких ділянках фронту, як Авдіївка-Покровськ, ЗСУ не можуть утримувати свої позиції: їх постійно підривають російські планерні бомби УМПК і атакує російська піхота. Звичайно, на півночі Харківщини та в інших місцях ЗСУ вдалося зупинити російський наступ, але це далося їм дорогою ціною - як з точки зору витрат боєприпасів, так і з точки зору кількості підрозділів, які довелося розгорнути і які тепер також піддаються безперервним російським авіаударам. Іншим результатом є те, що російські розвідувальні БПЛА продовжують блукати над Україною, залітаючи вглиб країни на 200 кілометрів, і як ЗСУ, так і Повітряні сили (ПСУ) можуть відносно мало що протиставити їм (це не означає, що вони не намагаються, причому дуже наполегливо).

На додачу до цього, російські ракетні удари зруйнували українську енергосистему до такої міри, що ніхто не може достовірно сказати, чи буде вона функціонувати наступної зими. Настільки, що росіяни можуть використовувати до 6 "Іскандерів-М" для ураження лише однієї цілі (як, наприклад, сильно укріплений завод з виробництва БПЛА в Броварах, який був атакований в ніч з 5 на 6 серпня... де, за повідомленнями ПСУ, було лише 4 "Іскандери", а збито 2... хоча ніхто в Україні не говорить про результати цієї атаки....).

Судячи з усіх обіцянок і запевнень Заходу, це навряд чи зміниться до 2027 року - навіть якщо Гарріс переможе на виборах...

.... і це тому, що Захід (включно зі США) не може навіть належним чином наростити виробництво ракет, та тому, що немає впевненості, що він продовжить постачати навіть свої старі зразки, такі як RIM-7 Sea Sparrow/Aspide/Spada...

Наче всього цього недостатньо, офіційному Києву навіть заборонено скаржитися: кілька разів повідомлялося, що Байден заборонив Зеленському критикувати масштаби американської допомоги. Більше того: навіть якби йому дозволили це зробити, дружні до Путіна олігархи на кшталт Безоса, Маска, Тілля, Трампа тощо були б дуже раді, якби він це зробив - адже це було б їм на руку (бачте, "немає грошей для України", хоча 90-95% "грошей", наданих Фантастичною Трійкою, насправді витрачаються в США).

Потім додайте до цього рахунку власні невдачі Києва: провал запізнілого і погано проведеного наступу минулого року (тому що він був розпочатий із запізненням на кілька місяців і, отже, базувався на застарілому плануванні); провал повної мобілізації населення (а то вже було вчасно); провал фінансування "звичайного" оборонного сектору (і то теж вчасно), щоб він почав виробляти ракети та інші види озброєнь власної розробки; провал реформування Генштабу, щоб він почав забезпечувати основи реформованих ЗСУ замість того, щоб керувати ними в режимі мікроменеджменту і т.д., і т.п., і т.д., і т.п.

Такі обставини призводять до ситуації, коли українці - "прокляті, якщо зроблять, і прокляті, якщо не зроблять". У них не залишається іншого вибору, окрім як продовжувати грати під чужу дудку (США, Росії, ЄС тощо) або ...

Питання полягало лише в тому, щоб зробити щось не лише сміливе, але й достатньо рішуче та ефективне - і то таке, чого ніхто не очікував. А якщо й очікували, то не в такому обсязі.

Звісно, Генштаб міг би перекинути "півтори бригади", які він розгорнув для цього "рейду", до Курської області на Авдіївсько-Покровський напрямок. Це могло б також збільшити поставки боєприпасів та іншого постачання в цей сектор. Для стабілізації ситуації там, наприклад. Але запитайте себе: що б це дало? Врешті-решт - чи то через 1-2 тижні, чи то через 1-2 місяці, чи то й довше - ці війська і техніка були б розтерті на порох російськими авіабомбами і БПЛА...

Тепер, схоже, офіційному Києву все це набридло до такої міри, що він обрав "або". Він вчинив приблизно так само, як адмірал ВМС США Девід Фаррагут під час битви при затоці Мобіл у 1864 році під час війни за незалежність США, коли віддав знаменитий наказ: "До біса торпеди, повний вперед!" (при цьому слід мати на увазі, що "торпедою" в той час називали те, що сьогодні називається "міною": торпеди в тому сенсі, в якому ми їх знаємо сьогодні, ще не були винайдені).

Читайте: "Будь проклята Фантастична Трійка і всі славні союзники на Заході, і будь проклятий Пуддінг: йдемо на Курськ".

***

Операційний рівень

Це все було про "стратегічний рівень", а наступне питання стосується "оперативного рівня". Щоб зрозуміти це, будь ласка, уявіть, як Генштаб використовує всі свої бригади, новостворені на початку 2023 року, для перетину (на той час) де-факто незахищеного кордону з Російською Федерацією (натомість через 20 з гаком кілометрів російських мінних полів на півдні Запоріжжя).

Це "що, якби": цього не сталося, і тому обговорювати це де-факто безглуздо. Але все ж таки слід пам'ятати, що, судячи з того, що "елітна" ПВК "Вагнер" Пригожина встигла накоїти торік під час свого заколоту, якби українці зробили щось подібне, вони могли б досягти Москви ще до того, як з'явилася б осмислена реакція з боку Пуддінга і російського Генштабу..... Хоча б тому, що завжди легше (набагато легше) прорвати погано захищені позиції ворога, ніж ті, що добре укріплені. Нарешті, саме зараз виникла потреба, щоб ЗСУ вдарили кудись углиб Росії: Збройні сили Російської Федерації (ВС РФ) якраз досягли піку розгортання своїх резервів на Донбасі. Передусім на Авдіївсько-Покровському напрямку. Тому краще змусити їх розгорнути сили в іншому місці. І немає нічого кращого, ніж змусити їх розмістити їх на території Російської Федерації, а не в Україні.

...це принаймні мій висновок - і то такий, що ґрунтується насамперед на тому, що можна почути з Росії за останні два дні. Тому що, на відміну від ситуації під час двох попередніх українських "рейдів" в Російську Федерацію, сама лише кількість БПЛА і засобів ППО, які ЗСУ, схоже, розгорнули в Курській області цього разу, свідчить про те, що ця операція... ну... десь між "краще спланованою" і, безумовно, "із залученням набагато більших українських формувань" (а не лише двох батальйонів, що складаються з росіян, які бажають воювати проти Пуддінга).

(Т-72 ЗСУ, що просувається по високій траві в районі Кореново-Суджа Курської області в Російській Федерації (і так: цей "білий трикутник" - новий "швидкий засіб візуальної ідентифікації" української бронетехніки).

***

Тактичні деталі

Що можна сказати про деталі цієї української операції?

На основі українських джерел? Майже нічого. Принаймні, якщо покладатися на офіційний Київ...

На основі російських джерел? Ну, вони варіюються від "повного хаосу і паніки", через "ми перемогли ассирійців, вавилонян і марсіан...", до ізраїльського стилю (тобто, перефразовуючи генерала ЦАХАЛу Елазара з жовтня 1973 року), "це їхнє останнє ура, а тепер ми переламаємо їм кістки"...

Де більшість того, що вони повідомляють, є нічим іншим, як дурницями. Безумовно, це свідчить про те, що росіяни були настільки захоплені зненацька, настільки шоковані, що це важко описати.

Так, наприклад, вони стверджують, що ЗСУ розгорнули щонайменше "5 супер-елітних бригад", включаючи "22-гу механізовану, оснащену Бредлі", а також 72-гу, 80-гу і 82-гу десантно-штурмові бригади...

Іронія долі: відомо, що ВС РФ побудували низку укріплень приблизно за 10-15 км на схід від кордону з Україною. Однак райони, де ЗСУ увійшли в Курську область, знаходяться на ЗАХІД від цієї лінії. Наприклад: Суджа - стратегічно важливе місце (оскільки саме в цьому районі з'єднуються в один три російські трубопроводи, що перекачують газ на Захід, див. карту нижче) - виявилося швидко захопленим українцями, які підходили до нього з різних напрямків, і це абсолютно без бою. Тому що там фактично не було російського гарнізону.

Карта газопроводів, що проходять через Україну. Ви можете знайти Суджу у вигляді четвертої червоної стрілки зліва.

"Без проблем", тому росіяни, а отже, і їхні акули піару, пішли в розгін і вже вчора близько полудня відзвітували про звільнення Суджи - лише для того, щоб у тому ж звіті похвалитися, що вона зазнала сильних обстрілів і авіаударів, а потім зробити висновок, що ВКС розбомбили один з підрозділів ЗС РФ, що відходив звідти.....

Схоже, ніхто в Росії не задається питанням, чому їм доводиться бомбити і обстрілювати місце, яке вже було "звільнене"... неважливо: далі вони і російські ЗМІ зайнялися повідомленням про загибель одного з їхніх піарників, про якого йшлося... що потім теж виявилося неправдою...

Іншим гарним прикладом є ситуація з російським гарнізоном Олешні: про нього повідомлялося, що він був "оточений, а потім захоплений" наступаючими ЗСУ. Насправді близько 40 військовослужбовців були захоплені рівно чотирма (цифрами: 4) бійцями батальйону "Айдар" (53-ї мехбригади). 

Чотири військовослужбовці ЗСУ контролюють понад 40 російських військовополонених.

Чому так?

Оскільки, не маючи інших військ, російський генштаб "забезпечив" цю територію підрозділами, що складалися з погано навчених, погано екіпірованих засуджених. Відомо, що понад 300 з них здалися в полон ЗСУ протягом перших 12 годин операції.

Тобто російський генштаб припустився величезної помилки.

Ще одну групу російських військовополонених виводять біля одного з прикордонних переходів.

.... що підводить мене до теми московських генштабу та міністерства оборони. Якщо ви думаєте, що київські роблять помилки... ха-ха! Зачекайте, щоб почути про тих, що в Москві. Ті, хто слідкує за мною відтоді, знають, що я називаю їх "московськими поліцаями" (і роблю це ще з часів російської військової інтервенції в Сирії, у серпні-вересні 2015 року). І я маю на це вагомі підстави: тим часом навіть росіяни з пам'яттю, трохи кращою за риб'ячу, називають ватажка генштабу Герасимова брехуном. А всіх підлеглих йому генералів - некомпетентними п'яницями. Тому що Герасимов мав дурість спочатку заявити, що в українській атаці брали участь "250 бойовиків і 50 одиниць бронетехніки", потім, що росіяни "вбили 250 українських бойовиків і знищили 50 одиниць бронетехніки", а потім розширити це до "вбили 400 бойовиків і поранили в 3-4 рази більше" і т.д... Іншими словами: за заявами самого Герасимова, росіяни вже зараз вбили приблизно в 4 рази більше "українських бойовиків", ніж брали участь в атаці загалом...

Герасимов ділиться своїми фантазіями під час телемосту з Пуддінгом і Шойгу

Судячи з виразу обличчя (і кутиків рота), Пуддінг також знає, що Герасимов бреше - і це його анітрохи не розвеселило

Звісно, заява московських поліцаїв про те, що українська атака була "зупинена ще на кордоні", була такої ж "якості"...

Не дивно, що пуддінгівські піарщики відреагували у звичній для них манері. Дивіться: фейкові новини. Серед іншого, вони почали використовувати старі відео зі знищеними українськими "Бредлі" та "Страйкерами" - насправді зняті на Авдіївсько-Покровському напрямку, причому дуже давно.

Тим часом, дехто там люб'язно підтвердив: повернути Суджу не вдалося, так само, як не вдалося повернути, наприклад, Зелений Шлях: контратака ВС РФ на це село була буквально розтрощена ЗСУ. Навпаки, вчора вранці почали з'являтися перші повідомлення про запеклі бої вздовж траси, що з'єднує Суджу з Кореновим, а потім про те, що українці дійшли до Робітничого району в останньому місті (звідки вже втекло близько 50% населення з приблизно 4 000 людей). Далі вони почали перераховувати села, взяті під контроль ЗСУ, включаючи (лише для прикладу) Леонідове і Любимівку... Іншими словами, щось уздовж лінії, показаної на цій карті:

‍

Звісно, дані системи FIRM від NASA (яка насправді призначена для відображення великих лісових пожеж, наприклад) показують "досить обмежену" зону бойових дій (принаймні, станом на вчорашній ранок).

У наступній російській "новині", яку зазвичай запускають ті самі люди, що не перестають хвалитися "точними авіаударами ВКС", "килимовими бомбардуваннями українських позицій" тощо, крах позицій ВС РФ між Суджею і Кореновим пояснюється тим, що "українці поставили багато засобів протиповітряної оборони", які "не дозволили російській авіації підлетіти до них близько". Потім з'явилися повідомлення про "кілька Ка-52, збитих далекобійними ракетами AIM-120, випущеними українськими винищувачами F-16".

Іншими словами: росіяни "точно знають", що відбувається, а отже, ситуація "зрозуміла", і перемога вже близько...

Насправді, окрім "генштабу" (я так думаю... і сподіваюся), ніхто не знає, як далеко просунулося українське вторгнення в Курську область. Чи справді вони дійшли аж до Кореново... чи, можливо, навіть далі на північ вздовж шосе до Рильська (як повідомляють деякі росіяни) - без поняття. Єдині дві речі, в яких я впевнений, це те, що

a) протягом перших 24 годин цієї операції ВС РФ поспішили вивести "основну масу" своїх сил з району на захід від лінії Рильськ-Кореново. Зокрема, бригада спецназу ГРУ "Сенеж" була терміново відкинута назад для захисту атомної електростанції Курчатова, на південь від Курська.  

б) генштаб (у Москві) перекинув частини 18-ї мотострілецької дивізії з північної Харківщини до Курської області.

...і це...ну, ви ж знаєте, як я люблю політиків, і як я можу радіти? .... змусило мене замислитися: наскільки завантаженими стали б аварійні служби Білого дому у Вашингтоні, якби українці справді доїхали б аж туди...?

І,

в) протягом перших 24 годин цієї операції ЗСУ захопили більше території, ніж ЗСУ змогли захопити за два місяці штурмів півночі Харківщини.

Що дозволяє зробити ще один висновок:

г) Не дивно, що деякі російські акули піару вже порівнюють результати цієї української операції з проривом під Балаклією та розгромом їхньої 1-ї гвардійської танкової армії під Ізюмом у вересні 2022 року. Плюс: враховуючи поганий стан 18-ї мотострілецької (побитої під час штурмів на півночі Харківщини), додаткові підрозділи ВС РФ неодмінно підуть у напрямку заходу Курської області, і це "ще не скоро"...

...хоча мені насамперед цікаво, чи зможуть ЗСУ знайти достатньо військ, щоб "закрити пастку", наступаючи від кордону на захід від Кореново до цього міста...

Іншими словами: як завжди, ми не можемо зробити нічого іншого, окрім як продовжувати збирати на ЗСУ і чекати, що з цього вийде.