От знаєте, бувають такі фрази, коли ти до кінця не розумієш, тобі зараз комплімент зробили або образили. Не знаю, може, щось на кшталт «ти так гарно виглядаєш на свої роки», або щось в цьому дусі.
Так у нас і з перейменуванням топонімів та географічних назв Криму. Наче класно, що перейменували, але як подивишся той список перейменувань, то це прям принижує.
З останнього це перейменування 22 географічних назв, з яких 9 урочищ (урочищ, Карл!), 7 залізничних станцій в кримському степу та цілий дуб. Вибачте, але це не деколонізація, це знущання. Бо мій рідний Заланкой залишається Холмовкою, а селище моєї бабусі Уркуста все ще Передове.
Знаєте, чому стела з історичною назвою Таракташ на в’їзді в село зроблена такою великою і з каменя? Бо звичайні знаки і таблички постійно зносили. В селі Янджу (нині це Путіловка) табличку з історичною назвою були вимушені встановлювали кожен рік під час зустрічі односельчан, бо зазвичай вона не протримувалась більше тижня. Ці «неросійські» назви сильно не подобались деяким місцевим мешканцям. І я розумію, чому. Бо коли ці люди оселились в домах кримських татар в 44-му, ті села ще мали свої автентичні назви: Кок-Козь, Озенбаш, Фоті-Сала. А зараз, коли вони Лоховки, Гвардейські та Соколіні, то наче і не було нічого, правда?
Але я не розумію іншого. Чому нам тут так складно дається деколонізація, дуже очевидна та дуже зрозуміла?
Вибачте, пишатись перейменуванням дуба в Криму точно не варто.