«Відкривай свого рота!», - шипіла завуч з виховної роботи однієї зі шкіл Судака на старшокласника, який мовчав під час виконання російського гімну. Попри тотальне зомбування, такі випадки непокори доволі поширені в Криму, тож окупанти докладають багато зусиль для системного пошуку «неблагонадійних» родин, використовуючи для цього дітей.

Найбільш прямолінійний хід - щорічне анкетування в усіх класах середньої та старшої школи. Дітей змушують відповідати на запитання, чи є вони членами закритих спільнот на кшталт «Рьодану» (підлітки імітують злочинців з аніме), чи захоплюються субкультурою АУЄ («Арештантська уркаганська єдність», ідеологія протиставлення кримінального світу офіційній владі), чи поділяють ідеї «Правого сектору» (так, у Росії його досі бояться).

Найчастіше в анкеті також є пропозиція поділитися власними знаннями про екстремістські спільноти або повідомити про те, що хтось із близьких підпадає під вплив «екстремістів».

«На кого це розраховано, я не розумію. Невже справді знайдеться хоч один дебіл, який сам напише в такій анкеті - так, я перебуваю в двіжі, це ми вчора анімешників гасили на районі. Або там ще такий варіант відповіді - “мені хочеться ближче познайомиться з екстремістською діяльністю”. Серйозно? Вони чекають, що хтось вибере цей варіант? Спочатку я було подумав, там будуть якісь хоч питання з підступом, але ні, анкета прям зовсім на імбіцилів», - сміється Ельдар, учень однієї з сімферопольських шкіл.

Вчителів хлопець не засуджує, каже - це вимога їхнього керівництва. Анкети мають бути заповнені швидко і поголовно, включно з відсутніми. За них інформацію вносять самі класні керівники, що ще більше підкреслює вкрай формальне ставлення до такого роду заходів. А ось до моніторингу акаунтів учнів у соціальних мережах, за словами старшокласника, педагоги ставляться дійсно серйозно. «Є підозри, що вони з нами навіть у дискорді (месенджер для спілкування в онлайн-іграх) чилять, де ми суто про гру спілкуємося», - каже Ельдар.

Пильну увагу до активності дітей у соцмережах помічають і дорослі кримчани. «Однокласник нашої доньки в якийсь чат із друзями заради приколу скинув фотку, на якій він зігує. Звичайна підліткова зухвалість. А потім у цьому чаті якимось чином опинилася класна керівниця, заскринила фото і відправила в поліцію. Пацана поставили на облік, батьків тягали на бесіди і в школу, і в ФСБ. Хтось у вчительки запитав потім, навіщо вона це зробила. Виявляється, щоб премії не позбавили. Директор їм пригрозив, що якщо “екстремізм” виявлять не вони - рік без стимулів. А це півзарплати», - розповідає житель Феодосії Владислав.

Є й інші методи виявлення нелояльних батьків. Насамперед це статистичний аналіз залученості школярів у «патріотичну» діяльність. Серед десятків відомостей є й такий звіт, де враховується, скільки разів кожен учень взяв участь в акції «Лист солдату» (примусове написання листів учасникам агресії проти України), скільки разів приносив добровільну допомогу «на потреби СВО» та як часто пропускав «Розмови про важливе» (примусові пропагандистські заходи).

«Щось приховати або домалювати там практично не реально - кожен із цих показників дублюється різними іншими людьми і кожен із них буде тільки радий тебе здати - показати, мовляв, ось цифри в таких питаннях розходяться. У нас одна дівчинка не ходить на «Розмови про важливе». Я з батьком поговорила - він відповів: ваша пропаганда це взагалі не про важливе. І мені довелося писати доповідну директору, бо інакше б усе одно наприкінці кварталу завуч звела свої відомості і побачила пропуски. А з мене запитали б, чому приховувала і не доповіла одразу. Цього чоловіка, кажуть, занесли в базу схильних до екстремізму», - виправдовується вчителька з Кіровського району, ім’я якої ми із зрозумілих причин не називаємо.

Крім того, вона пояснює: у школах дітей практично щодня переконують, що «стукати» - це нормально і навіть похвально. Зокрема й на вчителів. А школярі часто й раді старатися, сприймаючи вчителів вороже і не дуже замислюючись про наслідки їх цькування. За даними правозахисників з ініціативи Irade, шкільні вчителі регулярно стають жертвами провокацій з боку учнів, які навмисно заводять розмови про ставлення до війни або до України і потай записують педагогів на диктофон або відео. Потім ці записи спливають у соціальних мережах, і в будинки до вчителів приходять російські борці з екстремізмом.

Не цураються провокацій щодо школярів і вчителі з числа фанатів російської пропаганди. Особливо страждають від цього діти біженців з новоокупованих територій, яким частіше за інших доводиться відповідати на запитання «що таке Батьківщина» або розповідати про «гордість за наші досягнення». Не менш пильну увагу до «засвоєння» подібних тем приділяють і кримським татарам. «Підбір питань на контрольній, теми творів, домашні завдання - дуже багато чого в шкільній програмі “заточене” під те, щоб діти хоч побічно, хоч ненароком, але виявляли свої справжні переконання», - ділиться спостереженнями феодосієць Владислав.

Правозахисники констатують, що система контролю за «думкозлочинами» на тимчасово окупованому півострові є багаторівневою і ретельно продуманою. Будь-яка демонстрація проукраїнських переконань загрожує «відпрацьовуванням» з боку російських силовиків. Причому останнім часом «відпрацьовування» - це вже не розмови в кабінеті, а штурм будинку автоматниками, брутальний обшук, перевірка вмісту всіх телефонів і вивезення «на підвал» із перспективою  звинувачення у шпигунстві.

Павло Буранов

‍