‍Кримські політв'язні в російських в'язницях і колоніях опиняються в нелюдських умовах через повну відсутність медичної допомоги. Про це регулярно повідомляють їхні родичі. Цю ж проблему обговорюють на міжнародних майданчиках, присвячених правам людини. Але чи здатні правозахисники та світова спільнота бодай якось змінити ситуацію на краще?

У березні 2022 року жителя окупованої Новоолексіївки Рустема Гугуріка затримали на в'їзді до Криму, куди він намагався вивезти свою сім'ю після появи в його місті російських військ. Згодом 51-річного чоловіка звинуватили у членстві в кримськотатарському добровольчому батальйоні імені Номана Челебіджихана і ув'язнили на вісім з половиною років. Через півтора року перебування в російській колонії політв’язень втрачає слух і страждає на задишку навіть після мінімальних фізичних зусиль. 

До арешту Рустем Гугурик на постійній основі приймав препарати для підтримки серцевої діяльності. Але одна з особливостей російських в'язниць - жодні ліки з «того» життя не доступні ув'язненому доти, доки їх не випише тюремний лікар. У ситуації, як у Гугуріка, коли кваліфікації звичайного лікаря недостатньо - треба чекати, поки найближча поліклініка скерує в колонію вузькопрофільного спеціаліста, наприклад, кардіолога. Але найчастіше цим фахівцям недостатньо візуального огляду, потрібні апаратні дослідження: холтер, ЕКГ, коронарографія. Щоб організувати обстеження - треба виділяти конвой і транспорт, а це потребує великих організаційних зусиль, на які тюремники не йдуть.

Тож за півтора року в колонії Рустему Гугурику зробили лише одне ультразвукове обстеження і призначили короткий курс заспокійливої терапії. Попри очевидне погіршення стану здоров'я, жодних інших обстежень та відповідного лікування йому так і не призначили. Причому це не виняток, а найтиповіша історія. Два схожих випадки вже закінчилися трагічно. 

Торік у колонії Оренбурзької області помер засуджений за сфальсифікованим обвинуваченням у шпигунстві Костянтин Ширінг. Раніше кримчанин неодноразово скаржився на проблеми з серцем і повну відсутність лікування. Під час суду він непритомнів, і його приводили до тями медики невідкладної допомоги. Буквально через три дні після його смерті стало відомо ще про один летальний випадок. Обвинувачений у терористичній діяльності Джеміль Гафаров після серцевого нападу перестав ходити, проте адекватної медичної допомоги так і не дочекався - він помер у російському слідчому ізоляторі, маючи серед ліків лише валідол.

Список померлих на початку цього року мало не поповнив ще один політв'язень - Тофік Абдулгазієв, якого в березні доправили до тюремної лікарні в критичному стані. Довгий час він перебував у палаті інтенсивної терапії. Як розповіла його дружина, цілком здоровий до арешту чоловік, через чотири роки опинився на порозі смерті, заробивши в СІЗО і колонії вісім різних захворювань, включно з туберкульозом. 

Туберкульоз - досить поширене явище у російських в'язницях. Наприклад, тиждень тому телеграм-канал «Трибунал. Кримський епізод» повідомив, що викрадений російськими спецслужбами в Запорізькій області Дмитро Шайнога за два роки перебування в кримських слідчих ізоляторах був заражений туберкульозом і зараз є тяжкохворим.

При цьому розраховувати на звільнення у зв'язку з недугою кримським політв'язням точно не доводиться. Російські суди організовано ігнорують весь перелік захворювань, за яких передбачено позбавлення підсудного від ув’язнення. Яскравий приклад - справа Амета Сулейманова, який попри необхідність термінової заміни серцевого клапана, залишається за ґратами. Захист надав суду всі документи, що підтверджують право чоловіка на звільнення за медичними показаннями, але суд ці доводи проігнорував. 

Відсутність медичної допомоги для політв'язнів у російських в'язницях давно викликає серйозні побоювання правозахисників. «Я вважаю це вбивством. Тому що на своєму досвіді можу сказати, що в російських в'язницях свідомо не надають своєчасної та необхідної медичної допомоги. Це не один такий випадок», - заявив заступник голови Меджлісу та колишній політв'язень Наріман Джелял під час міжнародної конференції з людського виміру ОБСЄ.

У центрі захисту прав людини Zmina говорять про десятки випадків, коли українські політв'язні перебувають у стані смертельної небезпеки через відсутність медичної допомоги. Правозахисники пропонують запроваджувати персональні санкції щодо тих осіб, які на рівні колоній і слідчих ізоляторів відповідають за виконання нормативів про госпіталізацію та лікування ув’язнених. 

Однак російська влада ретельно приховує доступ до подібної інформації. Єдина організація, що, на думку Нарімана Джеляла, могла б вплинути на ситуацію, - Міжнародний Комітет Червоного хреста. Проте цій структурі, схоже, байдуже - як на політвʼязнів, так і на власні обов'язки перед світовою спільнотою. 

‍

‍