Не минуло й дня на цьому тижні, як хтось із моїх друзів не сказав би: я не розумію, як люди вірять у ці нісенітниці про Богородицю. Не минуло й дня, як інші мої друзі не виправдовували би тих, хто вірить, психологічним станом, в якому перебуває більшість українців. Американська дослідниця Моніка Блек описує причини, чому так відбувається на прикладі німців після Другої світової: що менше впевненості в тому, що людей оточує - то більше віри в потойбічне. В бога, відьом, екстрасенсів, заряджену воду, ультрагомеонейролінгвістичні впливи — тут уже кому що припаде до душі.

На перший (а також другий і сто двадцять третій, якщо дивитися з України) погляд, Сполучені Штати виглядають країною благополучною. І фінансово, і політично. Вони не ризикують провести зиму без світа і не сидять під щоденними ракетними обстрілами, а відтак можуть собі дозволити вдруге думати над тим, чи не повернути до Білого дому людину, яка ніколи - до першого президентства — не займалася політикою, а потім чотири роки займалася політикою так, що світ здригнувся (і неодноразово). 

Тому коли спершу всі великі газети й телеканали, а потім і особисто американський президент Джо Байден заходилися в один голос спростовувати тезу про те, що демократи здатні контролювати урагани, що один за одним зараз тероризують південні штати, це викликає закономірне занепокоєння моральним станом громадян нашого стратегічного партнера. Тому що серед виборців республіканської партії (а це приблизно половина країни) шириться переконання, що демократична партія свідомо насилає вітер на ті частини карти, які точно проголосують за республіканців. І демократи відчувають себе змушеними реагувати, а відтак повторювати і поширювати, повторювати і поширювати, повторювати і поширювати цю навіжену маячню, яку розіб’є вщент будь-який старшокласник, що не пропускав уроки фізики та географії.

Перед минулими президентськими виборами в 2020 році провідні американські медіа нагадували: роботу над помилками 2016го року досі не зроблено. ЗМІ продовжують надавати Трампу і його фейкам забагато ефірного часу. А викриття маргінальних вкидів на сторінках найбільших видань країни лише збільшує аудиторію цих вкидів. Ще за чотири роки — нічого нового не сталося. Просто тепер замість таємної організації педофілів-дияволопоклонників за участи Гіларі Клінтон і популярної у Вашингтоні піцерії говорять про погоду. Спростовуючи, спростовуючи і знову спростовуючи заяви про те, що у демократів є чарівна кнопка контролю над американськими ураганами. Доходить до того, що найбільші агенції світу, Reuters та Assosiated Press випускають матеріали про те, що контролювати стихійні явища такого масштабу неможливо.

Причина масштабу цієї інформаційної катастрофи очевидна. Заголовок “вони можуть контролювати погоду” продається. На нього клікають. Він точно заробить свої долари на рекламі. Так само продавався в 2016 році Трамп, якого в ефірах демократичних телеканалів було набагато більше, ніж їхньої власної кандидатки Клінтон — причому, абсолютно безкоштовно, просто завдяки щоденному потоку нісенітниць. Журналістську етику, цінності й помилки можна обговорювати вже після виборів. Але краще позвати Трампа на годину прямого ефіру і в 2023 — бо вона точно стане однією з найдорожчих ефірних годин року.

Це було б кумендно, якби та сама конгресменка, Марджорі Грін, яка не соромиться поширювати цю маячню на власній соцмережі, вже з зими 2022 року послідовно використовувала кожну найфейковішу інформацію, аби підірвати американську підтримку України. Що мало наочні наслідки: з кількох найрадикальніших членів республіканської партії, яким від самого початку не подобалося допомагати Україні, сумнів у доцільності такої підтримки менше ніж за два роки дійшов до того, що минулої зими гроші на військову допомогу Україні на чотири місяці більшістю голосів заблокували в Конгресі. 

І нехай її звинувачує в підігруванні Путіну навіть глибоко республіканська преса та члени власної партії, вони нічого з нею не зроблять, доки виборці республіканської партії, яким здебільшого начхати на Путіна, бо цікаві міжнародні новини для них — це новини з сусіднього штату — продовжуватимуть купатися в конспірологічних теоріях. А відтак потребуватимуть нових, ще шаленіших. Тож у тому, що робить Марджорі Тейлор Грін, вона нічим не відрізняється від менеджерів телеканалу CNN, заробляючи чим можна в гарячий електоральний сезон. 

Чотири роки тому ця електоральна поляризація довела до того, що навтоп пішов штурмувати Білий дім. Зараз, за місяць до виборів, ще одна тема, яка на повному серйозі – поруч зі спростуванням теорій змов — звучить в мейнстрімних американських медіа – це невпевненість демократів у тому, що вибори завершаться миром. Покладати провину за таку шалену поляризацію суспільства на самих лише радикальних республіканців навряд чи варто.

‍