^{Фото: пресслужба АЗОВ}

Нажаль, мушу почати зі скарги. Я розчарований. Гірко розчарований.

За останні два дні я не почув жодної нової, дуже надихаючої заяви від Зеленського & Co, або будь-якої заяви від зомбованих ідіотів на «Заході». Я маю на увазі: їхніх звичайних, глибоко змістовних повідомлень, що розкривають неймовірну глибину розуміння, навички управління та нескінченну мудрість [сарказм].

Як егоїстично з боку цих політиків: вони люблять тільки себе, а не мене! Тепер мені бракує приводів для ще більшого сарказму щодо їхньої некомпетентності... чи я маю зробити висновок, що навіть тупі політики вже не такі тупі, якими вони були ще тиждень тому...?

Звісно ж, ні! Я міг би продовжувати наводити тупі заяви австрійських політиків, просто для прикладу. Але тупість австрійських політиків є такою ж «новою», як і їхня корупція, як і те, як вона пов'язана з Україною. Тому, вибачте: на це не варто звертати уваги.

Тому у мене немає інших варіантів, окрім як перейти прямо до повітряної війни.

***

ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА

Після чергового російського масованого удару з використанням ударних БПЛА «Шахед», один з яких, серед іншого, влучив у багатоповерховий житловий будинок у Києві, внаслідок чого загинула 15-річна дівчинка, тут був опублікований досить цікавий внутрішній документ московської компанії «А23». Офіційним видом діяльності якої за російським КВЕД є “62.01 Розробка програмного забезпечення”, і українці стверджують, що саме вона відповідальна за встановлення адаптивних решіток Comet R8 на «Шахедах».

Як би там не було... в документі йдеться про те, що в середньому близько лише 13% «Шахедів», які росіяни десятками випускають в повітряний простір України, дійсно вражають цілі.

Я б не став взагалі вживати «лише» або «тільки»: мені здається, що росіяни не тільки мають щонайменше таке ж слабке уявлення про те, що вони насправді вражають (якщо взагалі мають), як і я, але й (і головне): кожен з шахедів, який пролітає і вражає щось в Україні, - це вже занадто багато.

(Якщо є якісь сумніви, запитайте людей, в яких вони влучили... застереження для тих, хто в танку: будь ласка, майте на увазі, що, звичайно, не можна запитувати тих, кого ці шахеди вже вбили).

НАЗЕМНА ВІЙНА

Курщина... останні два дні (українська) 95-та десантно-штурмова бригада продовжувала добивати (російську) 155-ту бригаду морської піхоти. Точніше те, що від неї залишилося. 82-га повітряно-десантна бригада простягнула руку допомоги, і росіяни зробили все можливе, щоб допомогти їй, надаючи найкращі можливі мішені, безперервно проїжджаючи на своїх БТР-82 по дорозі від Любимовки до Зеленого Шляху при денному світлі. Як може миттєво підтвердити будь-який порядний фанат Пуддінга/Росії в соціальних мережах, на росіян це, звісно, не впливає: вони «всі добровольці» і раді загинути (або принаймні бути пораненими, щоб їх швидко підлатали в місцевому польовому госпіталі і відправили в наступний штурм, щоб їх таки вбили)... і так, і ось, наприклад, дружина одного з загиблих бійців 155-ї розмістила в соцмережі наступне фото, пояснюючи, що всі, кого видно на ньому, тим часом мертві.

У підсумку, останні 24-36 годин військовослужбовці 95-ї десантно-штурмової були зайняті насамперед підрахунком тіл і збором зброї та боєприпасів, залишених росіянами.

Втім, «західного виступу» на цій ділянці більше немає: ЗСУ відійшли з Веселого назад до кордону.

Куп'янськ-Сватове... деякі ....ем... «читачі» мого останнього оновлення з цього приводу були здивовані. Дехто не зміг знайти фрагмент тексту, який пояснював би, чому я так хвилююся. Інші не переставали дивуватися, чому київські чуваки (Генштаб) взагалі нічого не повідомляли про цю справу. А інші взагалі не могли не зробити очевидного висновку: я - російський пропагандист.

Повне одкровення: я сам у всьому винен. Розумієте, у 2024 році розміщувати письмову статтю в інтернет-блозі, а потім очікувати, що її хтось прочитає, - це, м'яко кажучи, нерозумно. Просто нерозумно. Адже вся інформація є у вільному доступі в соціальних мережах, а якщо її немає, значить, нічого і не було. І потім, як усім відомо, і так само, як і московські мєнти, так і київські чуваки завжди, без жодних винятків, публікують заяви про все, що відбувається на українському боці фронту.

Про все.

Особливо всі погані новини...

Але неважливо... суть в тому, що ситуація на південному сході від Куп'янська залишається критичною.

Я так вважаю і деякі з моїх контактів також так вважають... тому що, власне, ніхто не може сказати, що там відбувається. Можна тільки сказати, що і де не відбувається.

Але, ха! Я настільки крутий, що можу бачити наскрізь і зрозуміти, що насправді робить цей геніальний військовий геній Сирський. Він - навмисно - втрачає цілі батальйони підрозділів ЗСУ в темряві і багнюці. Його стратегія просто геніальна: якщо ні він, ні його командири більше не можуть знайти свої підрозділи, то як знайдуть їх росіяни?

А тепер серйозно - принаймні для тих 7,5 читачів, які це читають.

Прибувши на Кругляківський напрямок, 3-тя штурмова застала там хаос. Деякі позиції були захоплені росіянами, інші ще трималися. Але ніхто не знав, хто, де і як, просто тому, що ця ділянка фронту була ще однією, де другий найвидатніший генерал усіх часів і народів сумлінно займався своїм другим улюбленим хобі (після створення все нових і нових бригад): латанням фронту батальйонами з різних бригад.

Наприклад, був сектор, номінально закріплений за 77-ю повітряно-десантною. І ніхто в командному складі ЗСУ не міг сказати, чи дійсно ця бригада там дислокується, чи це просто один з її батальйонів? Але 77-а контролювала... Сирський так сказав... і таким чином 77-а контролювала....... хм... «безліч батальйонів». Поки хтось не наказав 77-й відступити... або частина її не піддалася російському натиску.

Наразі незрозуміло, що саме сталося. Але чому це має бути важливо? Це буде «розслідувано». В українському стилі. Тобто: «після війни»...

Справа в тому, що, вірна своєму офіційному призначенню, 1-ша гвардійська танкова армія наступала в масі піхоти. У такій величезній кількості, що навіть добре обізнані ветерани ЗСУ були здивовані, що ворогам буде цікаво розгорнути таку кількість людей на тому, що прийнято вважати «другорядною ділянкою» фронту. Мабуть, у штабі групи ВС РФ «Запад» працюють і планують так само, як і Сирський: якщо вони не можуть знайти українців у кількох обраних місцях, тим більше в темряві і багнюці, то краще відправити свої війська всюди...

Тепер, «як не дивно», коли хтось кидає в такий хаос такий добре організований, керований і навчений підрозділ, як 3-тя штурмова, то результат неминучий: кривавий хаос. Принаймні, коли йдеться про росіян. Єдина проблема: на момент прибуття 3-ї росіяни вже були за першою лінією оборони. Таким чином, вона зупинила їх - за допомогою розрізнених рот і батальйонів, які вона зібрала, поки прибула туди - «лише» на другій лінії.

Після 200 вбитих російських солдатів 1-ша гвардійська танкова армія змінила тактику, і врешті атакувала фланги цієї другої лінії....

Це був... скажімо так, «один бік» Піщанської дуги. Якщо ви думаєте, що «з іншого боку» все зовсім інакше. Це не так. На тому... «іншому боці»... Сирський був ще більш успішним у створенні хаосу, латаючи лінію фронту розрізненими батальйонами. Настільки, що не лише 3-тя штурмова, але й 92-га штурмова докладає чимало зусиль, щоб відновити лінію фронту...

Надія слабка, але хто знає: можливо, Сирський або хтось із його чуваків дійде думки, що ці два підрозділи дадуть їм достатньо часу, щоб розібратися з безладом, який вони створили, і побудувати нову лінію оборони позаду 3-ї і 92-ї штурмових бригад...?

Підсумок: Сирський повинен, але ніколи не вважатиме себе везунчиком. Тому що а) його війська (а не він сам) розгромили ВС РФ у мирний час (у 2022 році, але також і з тих пір), б) Пуддінг допоміг їм перетворити російські збройні сили на натовп погано керованої і хаотично керованої піхоти-камікадзе, і в) «все ще» існують підрозділи ЗСУ, які працюють набагато краще, ніж він і московські менти можуть собі уявити.

І найголовніше: «камікадзе» чи ні, але «піхота» - навіть коли вона офіційно організована в натовп, який все ще називається «1-ша гвардійська танкова армія» - «досить несумісна» з «брудом». Читай: росіяни знову не можуть рухатися достатньо швидко, щоб скористатися будь-яким успіхом. Принаймні доти, доки поруч є підрозділи ЗСУ, здатні реагувати так само швидко, як це робили 3-я і 92-га.

Покровськ... А чи знаєте ви, дорогий і шановний читачу, що якщо об'єднати всю територію України, захоплену Росією з жовтня 2023 року, то це лише якихось 0,25% від загальної території?

Іншими словами: всі російські «успіхи» насправді «не варті уваги».

Це щось на кшталт «спільного висновку» десятків найвідоміших українських і «західних» військових “експертів”, які активно спілкуються в соціальних мережах.

Яка різниця, що Росія, можливо, не дуже просунулася вперед і захопила те чи інше село, навіть місто чи два, якщо там ніхто не жив? Ще менш важливо, що це означає, що Росія залишається власником стратегічної ініціативи. Насправді, це настільки неактуально, що ніхто про це навіть не говорить.

Це неважливо навіть тоді, коли щось трапляється, як це, схоже, сталося з 15-ю бригадою Нацгвардії Кара-Даг в Селидовому останніми днями. Очевидно, посеред відбиття N-го російського штурму у бригади закінчилися боєприпаси.

Причина поки що невідома. Можливо, російські УМПК, про які відомо, що вони завдали удару по Покровську 18 жовтня, або деякі з їхніх артилерійських та/або ракетних ударів «не влучили» в той чи інший ешелон з боєприпасами або склад за лінією фронту? Або «одну чи кілька» вантажівок, що розвозили боби, патрони і бензин військам на першій лінії оборони?

Звісно, ні. Це неможливо хоча б тому, що українська авіація не повідомляла про такі удари протягом кількох днів.... і тому, що нічого подібного не повідомлялося в соціальних мережах, немає ні фото, ні відеоматеріалів. Якщо взагалі є, то тільки фото і відео на кшталт двох наведених вище: 15-та вбиває росіян десятками, і все нормально.

Тому висновок напрошується сам собою: росіяни не обстрілюють Покровськ, Родинське і Мирноград цілими днями, безперервно... а якщо й обстрілюють, то тільки цивільні об'єкти... так сказали чуваки в Києві.

І все це не має значення. Що має значення (хоча й «трохи»), так це те, що на момент, коли 15-та знову отримала боєприпаси, росіяни контролювали більше половини Селидового.

Очевидно, що все це також абсолютно не пов'язано з питанням утримання росіянами стратегічної ініціативи. Тому що, розумієте, коли ворог постійно наступає, то кожна незначна помилка може мати жахливі наслідки. Лайно трапляється. Постійно, щодня. Погано тільки тоді, коли воно трапляється в неправильному місці в часі і просторі.

Можна було б продовжувати описувати подібні пригоди 79-ї повітряно-десантної - у тому богом забутому куточку фронту, далеко, там, на південному сході... так далеко, що друзі регулярно забувають відправити туди боєприпаси, спорядження та підкріплення.

Але вже потім, і мені треба встигнути зробити кілька справ до кінця дня. Отже, ось ще один кадр з відео, на якому зафіксовано удар Javelin. Цього разу випущеного 79-ю повітряно-десантною, на підступах до Успенівки.

‍