^{колаж: NV}

1.) Мені важко повірити, що протягом останніх 40 років СРСР/Росія мали можливість збивати американські літаки з великої відстані, а американські ВПС були не в змозі відповісти, і Пентагон якось спокійно ставився до цього і не турбувався про розробку контрзаходів.

На це питання складно відповісти через численні фактори, що мають відношення до справи.

Німецькою ми у таких випадках кажемо "риба смердить з голови". У збройних силах США все схоже. Ця історія починається з Білого дому, Капітолію і Пентагону, але для простоти я почну з Пентагону.

Так само, як окремі американські політики вважають, що для оборони США буде краще, якщо певні системи озброєнь вироблятимуться в їхніх федеральних штатах, а кращі системи озброєнь, вироблені в інших федеральних штатах, "повинні бути скасовані", у збройних силах США існує багато схильності мислити догматично. Бачите, військовослужбовці (чи то солдати в армії, чи то морські піхотинці, чи то пілоти ВПС, ВМС або морської піхоти, чи то матроси на військових кораблях) навчені мислити певним чином, і це все. Всі повинні слідувати прописаним контрольним чек-лістам, думати і воювати однаково. Звичайно, є більш ніж достатньо офіцерів, достатньо розумних, щоб мислити нестандартно, але така діяльність часто не заохочується, а то й зовсім забороняється (принаймні, доти, доки офіцери не доведуть свою правоту, що, як правило, трапляється занадто пізно і закінчується завершенням кар'єри відповідних офіцерів). В результаті - і загалом - вплив таких офіцерів залишається дуже обмеженим.

Дещо іронічно, але мій досвід показує, що більшість таких офіцерів можна знайти саме в тому виді збройних сил США, який зазвичай "проклинають" голлівудські фільми як "тупих релігійних фанатиків", тобто Корпус морської піхоти США.

Деякі з цих догм з часом стали знаменитими. Наприклад, про ракету великої дальності класу "повітря-повітря" AIM-54 "Фенікс" компанії Hughes завжди говорили, що вона була спроектована і розроблена для знищення російських бомбардувальників, і, таким чином, до сьогоднішнього дня багато людей вважають, що вона не може робити нічого іншого. Це зайшло так далеко, що такий самий спосіб мислення був спрямований на єдиний літак, коли-небудь оснащений AIM-54: Grumman F-14 Tomcat. Бачите, "добре знищувати тільки російські бомбардувальники.

Тепер трохи відволічемося - не дивно, що однією з пов'язаних з цим догм було те, що іранці не вміють керувати своїми F-14 і тому використовували їх лише як міні-АВАКС [ви можете почути це і до цього дня, особливо від ветеранів екіпажів F-14 ВМС США]. Так от, я є тим диваком, який прийшов до недогматичної ідеї дослідити операції іранських F-14 під час війни з Іраком у різний спосіб - і, між іншим, ще 25 років тому зумів вказати на те, що всі ці догми є хибними, оскільки іранські F-14 регулярно бували збиті маневреними іракськими винищувачами. Цим я лише заробив собі репутацію "суперечливого" - тому що, знаєте, хтось там, хто не досліджував цю тему, але має акаунт у соціальних мережах 2010-2020-х років, набагато краще знає, як було досліджувати цю тему до появи інтернету. Принаймні, було кумедно зустрічатися з ветеранами екіпажів F-14 ВМС США, а потім чути питання на кшталт: "оу, а вони справді це робили?".

Під час ірано-іракської війни іранські екіпажі F-14 заявили про близько 160 своїх збитих літаків, і - за винятком одного - всі вони були збиті іракськими тактичними винищувачами, тобто маленькими, маневреними літаками: лише один - надзвуковим бомбардувальником Ту-22. Близько 60 з цих заяв можна вважати "підтвердженими", в тому сенсі, що принаймні відомі імена іракських пілотів, збитих AIM-54.

Менш відомі, але пов'язані з цим догми ВМС США, такі як: "F-14 повинні триматися літаків, які вони мають захищати, а не зв'язуватися з ворожими перехоплювачами, що раптово з'являються, незалежно від того, що відбувається", коштували ВМС США кількох жертв над Іраком в 1991 році і кар'єри кільком пілотам F-14 також.

Цей спосіб мислення потім проектується на опонента. Див: так, росіяни мали МіГ-31 і їхні Р-33, з ефективною дальністю дії 100 км ще на початку 1980-х, але вони призначалися знищувати бомбардувальники і крилаті ракети лише над Сибіром.

Отже, якщо ВМС США так догматично ставилися до системи озброєнь (літак F-14 + радар AWG-9 + ракета AIM-54), на яку вони витратили буквально мільярди, і яка приблизно на 40 років випереджала свій час (на момент її прийняття на озброєння це був початок 1970-х років), тоді чому ВПС США - найзапекліший суперник ВМС США (якщо не найбільший ворог!) - прийшли до думки, що F-14 (і його ракети AIM-54) можуть бути кращою ідеєю, ніж їхній власний, "золотий" F-15?

Або що СРСР/Росія може розгорнути свої МіГ-31 для знищення літаків F-15 ВПС США над Центральною Європою?

Ну ж бо! Всі знали, що це ніколи не станеться.

Відповідно, ВПС США витратили ще десять років на розробку AIM-120 і тим часом категорично відмовлялися купувати F-14 навіть перед таким викликом, як захист континентальної частини США, ще в 1970-х роках.

Зараз я збираюся "зарізати кількох священних корів", але дозвольте мені додати, що в Європі все не так вже й відрізняється. Візьмемо для прикладу британців: вони були настільки супер-розумні, що витратили всі 1970-ті і 1980-ті роки на дослідження і розробку свого перехоплювача Tornado F.Mk.2/F.Mk.3, який, будучи нарешті доведеним до чогось на кшталт стандарту того, що ми спочатку хотіли мати, в 1990-х роках все одно виявився гіршим за F-14 з 1970-х.

У кращому випадку ВПС США "вирішили" цю проблему, розробивши наддорогий і пізній "стелс-перехоплювач" F-22 - який потім був озброєний так само, як і F-15, приблизно в той час, коли він надійшов на озброєння, наприкінці 1970-х років: ракетами класу "повітря-повітря" надто малої дальності, тобто AIM-7F і AIM-9L.

Потім настали 1990-ті. Холодна війна закінчилася, всі роззброювалися, а потім Захід витратив два десятиліття на марнування трильйонів на боротьбу з "поліцейськими діями" по всьому світу. Тим часом Дік Чейні знищив проект F-14, залишивши ВМС США без вибору, окрім як замінити свої F-14 на F/A-18 Hornets. В той час як ВПС США з їх "F-15, які так-дуже-дуже перемагали в Іраку в 1991 році і Сербії в 1999 році" були настільки супер-турбо, що... ну, навіщо витрачати ще більше грошей на F-22, коли F-15 такі хороші і не становлять жодної загрози, га?

Крім того, Boeing, Lockheed-Martin, Пентагон і т.д. знали краще (особливо про те, як розтринькати більше грошей платників податків), а потім розгорнули конкурс JSF, в результаті якого з'явився F-35, який є малопомітним, так, але занадто повільним для перехоплювача, через що ВПС США "все ще" змушені тримати на озброєнні свої F-22, хоча вони вже застаріли і несумісні з рештою сил.

І так йшло все далі. Також, коли росіяни придумали Р-37М і почали встановлювати його на свої Су-35, теж десь у 2020 році, що ж, це було "приємно бачити, такщо повернемося до перегляду футбольного матчу по телевізору".

Власне, лише той факт, що китайці почали працювати над зброєю типу PL-11, а потім PL-15, спонукав принаймні декого в Пентагоні змінити свою думку і розглянути можливість замовлення на розробку "AIM-120 збільшеної дальності": AIM-120D. Він має заявлену максимальну дальність стрільби 160 км, був прийнятий на озброєння в 2019 році, але поки що продавався лише кільком “особливим" членам НАТО (наскільки мені відомо, Австралії, Канаді, Норвегії і Великій Британії), тобто здебільшого він є чимось на кшталт "залишається зарезервованим лише для американських збройних сил". І вона все ще, на жаль, має надто малу дальність у порівнянні з Р-37М.

Але не хвилюйтесь, AMRAAM-ER, AIM-260 і все інше, звісно, "перебуває на стадії розробки". Ніби це означає, що вони вже стоять на озброєнні, а особливо в сучасній Україні.

2.) Чи є докази того, що Росія використовує Р-37М?

Так, є. Кілька днів тому я навіть бачив відео, як МіГ-31 вистрілив в український літак і, судячи з усього, збив його. Інший приклад - відео збитого українського МіГ-29 після того, як він випустив над лінією фронту ракети JDAM або HAMMER на початку цього місяця.

3.) На вашу думку, скільки батарей "Патріотів" потрібно Україні, щоб зменшити активність ВКС РФ уздовж лінії фронту?

У таких випадках я завжди починаю з міст, бо якщо їх не захистити, то, швидше за все, буде марно захищати лінію фронту - і навпаки. Відповідно, це в ідеальному світі.

- В Україні близько 22 великих міст: для кожного з них потрібна одна батарея MIM-104;

- На фронті потрібно ще 10-12.

Проте цього буде недостатньо, оскільки MIM-104 добре підходить для певних завдань, а для інших - ні. Таким чином, ще кращим рішенням було б поєднання 50-60 батарей MIM-104, IRIS-T, NASAM та подібних озброєнь.

4.) Чи буде комбінація Gripen-Meteor більш корисною, ніж F-16-AIM-120?

Якщо ракета класу "повітря-повітря" виявиться настільки ж ефективною в бою, наскільки вона показала себе під час випробувань, то так, без сумніву.

Залишається сподіватися, що Стокгольм і Київ зможуть завершити свої переговори якнайшвидше і доставити ці речі в Україну негайно.

5.) Чи краще почати розгортати F-16 у бойових діях, щойно вони опиняться в Україні, чи притримати їх доти, доки загальна кількість наявних літаків, пілотів і наземного персоналу не стане більшою?

Дуже гарне запитання! Наскільки мені відомо, є щось на кшталт "двох шкіл думки" щодо цього питання. Одна з них полягає в тому, щоб завдати удару якомога швидше тим, що є в наявності. Інша - утримувати будь-яку нову систему озброєнь доти, доки вона не стане доступною в такій кількості, щоб вона "мала значення" (тобто могла завдати серйозної шкоди супротивнику).

Саме тут я вважаю, що в Україні має значення або матиме значення характер її уряду, тобто те, як Зеленський "веде цю війну" (про що я писав у нещодавній статті). Він "потребує піару" і відповідно "командує", і тому я думаю, що ми повинні очікувати, що він віддасть наказ про введення в бій F-16 ПСУ, як тільки "принаймні два" будуть в наявності. І для зміцнення морального духу всередині країни, і для залучення ще більшої підтримки з боку Заходу. Ми вже бачили, як він діяв подібним чином кілька разів:

- розгортання протикорабельних ракет для потоплення крейсера з керованою ракетною зброєю "Москва";

- розгортання військово-морських безпілотників для нанесення ударів по одиночних бойових кораблях Чорноморського флоту Росії;

- розгортання БПЛА для нанесення ударів по нафтопереробних заводах в Росії.

У кожному з цих випадків не було ніякого "стримування": нові види озброєнь розгорталися, як тільки вони ставали доступними. Результати, без сумніву, були блискучими. Але поміркуйте ось над чим:

- чому б не дочекатися, коли буде доступна більша кількість протикорабельних ракет, а потім одночасно вразити і потопити кілька російських військових кораблів, а не лише один крейсер з керованими ракетами? Подумайте про піар-ефект у такому випадку.

- Чому б не дочекатися, поки з'явиться більша кількість морських безпілотників, щоб спробувати зробити те ж саме, тобто вразити кілька російських військових кораблів одночасно?

- Чому б не дочекатися, поки з'явиться достатньо БПЛА з радіусом дії 1000 км, щоб масово розгорнути їх проти російських нафтопереробних заводів - а потім вдарити по 10 заводах одночасно, а не по одному?

З військової точки зору, в кожному випадку вичікування, поки не з'явиться кількість було б набагато доречнішим. Момент несподіванки і, як наслідок, шок з російського боку був би набагато вищим. Та й відремонтувати 10 НПЗ одночасно важче, ніж робити це по одному, протягом місяців. Крім того, у росіян не було б місяців, а там і років на адаптацію до нової загрози.

6.) Окрім F-16, шведський JAS.39 також є варіантом. Як одна ескадрилья може вплинути на ситуацію хоча б на одній ділянці фронту?

Загалом, все, що стосується F-16, стосується і JAS.39. Бачите: поки в Україні не буде 20-30 таких літаків, мало що зміниться. У цьому випадку читач спробував спростити завдання, запитавши, що зміниться, якщо українські ВПС матимуть достатньо літаків JAS.39, щоб, наприклад, прикрити лише одну ділянку фронту.

Відповідь на це питання вимагає додаткових визначень. Наприклад: кількість доступних інструментів. Загальне правило полягає в тому, що

a) військово-повітряні сили зазвичай організовані в ескадрильї по 12, 16 або 20 літаків;

б) так само вони закуповують літаки (тобто партіями по 12, 16 або 20 штук)

в) у затяжних війнах, подібних до цієї, приблизно третина наявних літаків може постійно перебувати в бойовій готовності або здійснювати бойові вильоти; третина тим часом використовується для навчання, а третина проходить технічне обслуговування або подібні заходи.

Відповідно, наприклад, з 12 літаків в середньому можна очікувати, що під рукою буде 4 або, у випадку 16, 5-6, а у випадку 20 - 9-10.

Тепер, для цього прикладу і у випадку ескадрильї з 12 літаків: можна очікувати, що два з них будуть виконувати завдання з повітряних і два - з наземних атак.

Що б вони змінили? Якби вони були озброєні ракетами "Метеор" (як JAS.39) - а це теоретично можливо - два зразки, озброєні ракетами "повітря-повітря", можна було б підняти на перехоплення будь-якого російського повітряного удару, що наближається. Тобто, вони будуть розгорнуті для того, щоб спробувати перешкодити російським Су-34 випустити свої УМПК (що, з урахуванням дальності польоту ракет "Метеор" класу "повітря-повітря", можна буде зробити з більшої дальності, ніж у випадку з AIM-120C-7). Обидва літаки, озброєні ракетами класу "повітря-земля", могли б потім вражати обрані цілі за допомогою зброї на кшталт JDAM.

Звичайно, у випадку надзвичайної ситуації або подібних ситуацій, підрозділ, про який йде мова, повинен буде залучити до операцій додаткові літаки. Рідко буває так, що всі ці літаки будуть повністю придатні до виконання завдань: зазвичай цей показник коливається між 80 і 90%. Таким чином, у підрозділі з 12 літаків слід очікувати, що в будь-який момент часу 9-11 літаків будуть повністю придатні до виконання завдань.

7.)  США повинні поставити Україні літаки ближньої авіаційної підтримки A-10A Thunderbolt II: вони були б кращими

Так, багато людей захоплюються A-10 Thunderbolt II - наприклад, через його велику і потужну гармату калібру 30 мм. І ця думка, здається, також дуже популярна в соціальних мережах. Однак…

У повітряній війні, де домінують засоби протиповітряної оборони, як у цій, А-10 не будуть діяти краще, ніж наявні Су-25. Навпаки. Вирішальне значення для ефективності штурмовиків у цій війні мають живучість і точність. Живучість в першу чергу забезпечується швидкістю (див.: "швидкість - це життя").

А-10 може мати кращу броню, ніж Су-25, і бути більш маневреним, але він також набагато повільніший. Повільність означає, що, опинившись у зоні бойових дій, А-10 дає противнику більше часу на його виявлення і більше часу на розгортання контрзаходів, тобто більше часу на ведення бою і націлювання на нього різних видів зброї.

Далі, розгортання цієї "сексуальної" 30-мм гармати. Мало того, що Су-25 також має 30-мм гармату, але для розгортання цієї гармати потрібно, щоб А-10 летів прямо і рівно. Неможливо ні навести гармату, ні влучити в ціль, якщо не летіти прямо і рівно. Однак, якщо літак летить прямо і рівно, це значно полегшує роботу навідникам ворожої ППО.

Іншими словами, за нинішніх обставин в Україні А-10 був би навіть менш корисним, ніж вже наявні Су-25. Україні потрібні дві речі з точки зору бойових літаків:

- Перехоплювач, здатний розганятися до понад 1000 км/год під час польоту на висоті менше 100 м і оснащений ЗРК з ефективною дальністю дії понад 200 км;

- Винищувач-бомбардувальник, здатний перевозити щонайменше 1000 кг боєприпасів під час польоту на висоті менше 100 м і мати ефективну дальність польоту щонайменше 600 км.

Вибачте, але А-10 - це зовсім не те.

8.)  Як ви думаєте, коли українці отримають свої F-16, чи можуть вони почати робити щось подібне і використовувати планерні бомби для ударів по росіянах?

Вони вже це роблять. Дивіться: розгортання JDAM і нещодавно HAMMER французького виробництва з їхніх МіГ-29.

Проблема в тому, що і тих, і інших занадто мало: МіГ-29, модифікованих для розгортання JDAM і/або HAMMER, і JDAM і HAMMER.

Дійсно, судячи з доведеної недалекоглядності західних політиків і військових стратегів (див.: нездатність поставити 400+ основних бойових танків у 2023 році, а потім нездатність забезпечити не тільки артилерійські боєприпаси, але й боєприпаси для 100+ танків, які вони поставили, а також запасні частини і технічне обслуговування), це залишиться таким навіть тоді, коли Україна отримає F-16.

Зважаючи на те, як зараз йдуть справи - і враховуючи, що такі, як Макрон, більше заклопотані вихвалянням збільшення виробництва снарядів до 3000 набоїв на місяць (вау! Мабуть, вони справді від Картьє!), ми можемо дати ПСУ якихось півроку, перш ніж літаки перестануть зупинятися через брак запчастин, технічного обслуговування та боєприпасів.

9.) Чому б США/НАТО/Заходу не організувати щось на кшталт ескадрильї "Летючих тигрів" з ветеранів-пілотів F-16, оснастити їх літаками F-16 і відправити в Україну?

Тому що такі люди, як Джейк Салліван, радник з національної безпеки президента США Байдена, вважають, що було б занадто агресивно по відношенню до Путіна і його Росії робити те, що Путін і його Росія вже роблять постійно: використовувати іноземних найманців, щоб воювати в Україні.

10.) Чому росіяни не збивають українські Су-24, що атакують Крим, своїми ракетами дальнього радіусу дії "повітря-повітря"?

Збили, наприклад кілька українських Су-24, які брали участь у таких операціях. Просто так сталося, що

a) Українці не надто прагнуть хвалитися такими втратами;

б) Московські мєнти надто некомпетентні у своїй піар-війні з цього приводу і тому ніколи чітко не вказують на такі вбивства і не надають чітких доказів їх скоєння;

в) Західні ЗМІ ігнорують усі пов'язані з цим російські повідомлення, і

г) Тим часом такі випадки трапляються вкрай рідко, оскільки ПСУ вдосконалили свою тактику, а також використовують БПЛА та інші види приманок, щоб збити з пантелику і відволікти російську протиповітряну оборону.

Насамкінець: згадайте українське "велике полювання на А-50" в грудні минулого року і в січні цього року: основною метою було саме дати можливість Су-24 підійти досить близько і з потрібних напрямків, аби запустити свої "Storm Shadows" або "SCALP-EG", без того, щоб російські перехоплювачі змогли перехопити їх до того, як вони зможуть це зробити.

11.) Чому росіяни не атакують мости через Дніпро?

Не знаю. Насправді, я очікував, що вони це зроблять ще зранку 24 лютого 2022 року. Причина - більш ніж логічна: виведення з ладу дніпровських мостів значно ускладнить завдання утримання підрозділів ЗСУ, дислокованих на схід від Дніпра. Зрештою, не варто забувати, що основна маса вантажів для них перевозиться українською залізницею. Отже, виведіть з ладу мости, і залізниця вийде з ладу - а це, в свою чергу, означатиме, що основна маса військ ЗСУ на схід від Дніпра матиме серйозні проблеми з постачанням.

Але вони цього не зробили. Тож, якщо я можу припустити, я думаю, що на початковому етапі, поки у них ще було багато ракет, росіяни не переймалися цим питанням, тому що були інші, важливіші цілі. Тим часом, найбільш вірогідною причиною є поєднання

a) браку відповідного озброєння, тобто зменшення кількості наявних балістичних і крилатих ракет, із

б) недостатньою точністю наявної зброї.

Звісно, нещодавній удар по Дніпровській ГЕС, схоже, говорить про інше: що вони мають достатньо зброї з достатньою точністю для такої атаки. І дійсно, вони перевантажили місцеві системи ППО, завдавши удару по кожному з двох блоків ГЕС кількома різними видами зброї. Тобто вони не націлили на кожен блок лише одну балістичну або крилату ракету, а на кожен блок націлили кілька балістичних і кілька крилатих ракет: на відео ми бачимо лише одну крилату ракету.

Суть в тому, що влучити у велику бетонну будівлю - це значно інша справа, ніж влучити в міст, так само, як вивести з ладу електростанцію легше, ніж міст. Якщо є якісь сумніви, згадайте всі спроби України вивести з ладу Антонівський міст через Дніпро у вересні-жовтні 2022 року.

Напрошується висновок, що московські поліцаї вважають більш корисним завдавати ударів по електростанціях в Україні, а не по мостах на Дніпрі.

12.) Я пропустив ваші коментарі щодо УМПБ, чи вони з'являться в майбутньому?

Думаю, що так. Принаймні, я пригадую, що коментував їх кілька разів. Востаннє близько тижня тому (див.: Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг). До цього, ще в грудні (див.: ФАБи, КАБи, або МПК/УМПК, частина 2).  

Отже, сподіваюся, я не пропустив занадто багато. Тобто, я впевнений, що пропустив ще кілька запитань: вибачте за це. Сподіваюся, я зможу відповісти на інші ваші запитання при іншій нагоді.

‍

Текст публікується з дозволу автора. Вперше опублікований за посиланням

‍

‍

‍

‍

‍