‍Окупаційна влада в Криму склала вже третій за останні півроку протокол на редакцію кримськотатарського видання «Qırım». За що переслідують журналістів, чим це їм загрожує в майбутньому і чому російських силовиків так дратує газета з накладом менше ніж тисяча примірників - читайте далі. 

Уперше в поле зору окупаційної каральної системи газета «Qırım» потрапила 2021 року. Приводом стала опублікована доповідь Генерального секретаря Організації Об'єднаних націй про ситуацію з правами людини на території Автономної Республіки Крим. У своєму виступі Антоніу Гутерреш кілька разів згадував про заборону Меджлісу кримськотатарського народу і переслідування його членів. А оскільки Меджліс був визнаний російським судом «екстремістською організацією», в російському інформаційному полі його згадка допускається тільки з маркуванням «визнаний екстремістською організацією і заборонений». 

У суді редактор видання, Бекір Мамутов, стверджував, що цю вимогу було виконано - біля слова «Меджліс» стояла зірочка, а внизу виноска з інформацією про «забороненість». Однак, суд вирішив, що кількості зірочок було недостатньо, а вимоги маркування дотримано не повністю. Редактора визнали винним у зловживанні інформацією та оштрафували на п'ять тисяч рублів (близько двох тисяч гривень). А через три роки до нього прийшли з обшуком знову - через публікацію доповіді Генерального секретаря Організації Об'єднаних націй.

Цього разу доповідь була присвячена гуманітарній ситуації в Криму в 22-23 роках. Представник міжнародної організації повідомляв про випадки насильницьких зникнень і незаконних затримань на півострові, а також про побиття і тортури, які застосовували російські силовики до затриманих з метою отримати необхідні свідчення. Також він назвав нелюдськими і такими, що принижують гідність, умови, в яких тримають ув'язнених СІЗО-2.

Російських борців з екстремізмом настільки обурили слова Генсека ООН Антоніу Гутерреша про викрадення і тортури, що вони відправили запит до МВС «по Республіці Крим», звідки отримали відповідь, що заяв і повідомлень «про застосування до громадян тортур та жорстокого поводження з боку силових структур у період із 2017 року до теперішнього часу не надходило». Зіставивши дані визнаної усім світом організації і незрозумілого утворення з функціями поліції на окупованій території, кримський суд вирішив, що довіри заслуговують останні. 

«Інформація, поширена ТОВ «Редакція “Крим” під виглядом достовірної, не відповідає дійсності, отримана не з офіційного джерела і мала для особи, яка її опублікувала, завідомо недостовірний характер», - зазначив у постанові “міровий суддя” Сергій Москаленко. Минулого разу в ООН дуже дивувалися, що їхню доповідь поставили під сумнів і зробили приводом для переслідування незалежних медіа. Тепер на Гутерріша чекають нові враження, коли він дізнається, що він - «неофіційне джерело».

Крім викриття «фейку» про тортури і викрадення в Криму, про які чомусь говорять на всіх міжнародних майданчиках, незалежну редакцію звинуватили також у дискредитації «другої армії світу». Минулого року один із представників Курултаю кримськотатарського народу, Алі Озенбаш, написав статтю під назвою «Чи є у людини право захищати себе від штучно-примусової смерті?». Текст був присвячений насильницькій мобілізації кримських татар до лав російської армії, а також Озенбаш експресивно рекомендував кримським татарам ухилятися від участі в бойових діях на території України. 

Засідання у цій справі відбувалися без присутності слухачів. Однак в оприлюднених постановах суду не спостерігається хоча б мінімальних вказівок на те, що в процесі судді намагалися встановити, чи мають словосполучення, які є в тексті, негативний сенс, а також чи були ці висловлювання спрямованими на підрив довіри та авторитету «незламної» російської армії. І редактора, і саму газету, як юридичну особу, без довгих розглядів визнали винними. 

Але найдивнішою стала третя справа проти кримськотатарських журналістів. Як стало відомо організації «Кримський процес», зараз видання звинувачують за відсутність маркування в публікації організацій, визнаних «іноземними агентами». Виявлений цензорами текст стосувався біографії відомої радянської правозахисниці Людмили Алексєєвої. Автор вважав за потрібне згадати, що наприкінці 1970-х років вона співпрацювала з «Радіо.Свобода» і «Голос Америки». 

У Роскомнагляді побачили в цих діях порушення свободи інформації, адже нині обидві структури, в яких п'ятдесят років тому працювала Алєксєєва, в російському правовому полі є «іноземними агентами» і завжди мають згадуватися тільки з позначкою, що ці структури визнані іноагентами. Насправді - не завжди, а тільки коли йдеться про передрук їхньої інформації або розповідається про їхню діяльність. Проте у тексті йдеться про Алєксєєву, але малоймовірно, що суд розбиратиметься в таких нюансах. 

За перераховані вище «правопорушення» суди вже виписали редактору і юридичній особі чотири штрафи досить чутливого розміру. Сукупно вони становлять 790 тисяч рублів (близько трьохсот пʼятидесяти тисяч гривень). Це весь бюджет медіа на кілька років. Попереду ще два суди щодо епізоду з правозахисницею Алєксєєвою, і всі шанси вивести загальну суму штрафів на мільйон або трохи більше того. 

Однак, ключовим ризиком є навіть не штрафи. Неодноразові «зловживання» свободою інформації - це гарний привід ініціювати процедуру припинення реєстрації ЗМІ, як юридичної особи. У Криму поки що таких прецедентів не було. Але й незалежних видань, яким би вдалося після окупації пройти реєстрацію і зберегти сміливість публікувати доповіді ООН про тортури і викрадення - теж немає. Саме тому російські силовики так системно взялися атакувати редакцію - незважаючи на нечисленний тираж, «Qirim» залишається символом незалежності та свободи інформації. У таких символах окупанти бачать реальну загрозу і не шкодують зусиль у боротьбі з ними.