Українські правозахисники представили велике дослідження про переслідування українців у російських судах. Йдеться про процеси над цивільними мешканцями окупованих територій та військовополоненими. Висновки невтішні: російська влада перетворила свої суди на інструмент репресій задля придушення спротиву та створення атмосфери страху. Відтак дії суддів мають ознаки воєнних злочинів і підлягають розгляду міжнародного трибуналу. 

“Викрадення водного судна та викрадення людей. Покарання у вигляді 17 років позбавлення волі у колонії суворого режиму”. Почувши таку ухвалу, людина, не знайома з обставинами справи, напевне подумає, що йдеться про якихось піратів 21 сторіччя. Насправді ж суддя окупаційного “верховного суду Криму” Сергій Погребняк торік виніс цей вирок двом українцям - Івану Терещенку та Василю Дмитруку, прикордонникам, які 2018-го затримували в українських водах російське судно, а 2022-го потрапили у полон, коли за наказом командира вийшли з “Азовсталі”. Вдавати, що війни немає, - лише одна з технологій, за якими діють окупаційні суди стосовно українців. Російська влада “цілеспрямовано створює альтернативну правову реальність всупереч стандартам міжнародного гуманітарного права”, - наголошується в доповіді, яку експерти назвали “Відмова в праві на справедливий суд як міжнародний злочин під час війни Росії проти України”. Об'єктом дослідження стали шість сотень кримінальних справ. При цьому автори доповіді наголошують: у зоні ризику - тисячі українців.

Правозахисники констатують: практику кримінального переслідування незгодних окупанти розгорнули відразу після захоплення Криму. Здебільшого вона стосувалася цивільного населення, але з початком повномасштабної військової агресії набула широкого застосування і щодо військовополонених. Вже перші процеси на території окупованого Криму показали, що російське судочинство ігнорує безліч загальних стандартів, за якими має відбуватися судове слухання. Закрити розгляд справи від сторонніх, ігнорувати катування, не дозволяти адвокатам надавати докази, підказувати свідкам обвинувачення, що казати, а чого не говорити, - за 11 років у судовій практиці держави-агресора мало що змінилося. Автори доповіді доводять: це не окремі помилки в окремих справах, а загальна тенденція. “Це системні та широко поширені порушення. Це повна деградація російської судової системи. Гірше не буває. Гірше нема куди”, - каже молдовський правозахисник  Сергій Остаф, який брав участь у дослідженні разом з українськими колегами.

Дослідники зазначають: жоден з фігурантів вивчених ними судових процесів, пов'язаних із переслідуванням мешканців окупованих територій за проукраїнську позицію, опір окупації чи участь у бойових діях, не мав гарантії справедливого судового розгляду. Такі гарантії передбачені міжнародними конвенціями, а їх порушення може вважатися воєнним злочином. Про яку справедливість судів може йтися, коли кожний “український” процес проходить під гучний акомпанемент пропагандистських медіа, - пояснюють правозахисники. Причому, діють пропагандисти великою мережею, організовано й синхронно. “Ми бачимо, як просто по команді, коли ФСБ оприлюднює інформацію про затримання або суд виносить вирок, медіа публікують новини з явним упередженням і негативним наративом щодо затриманих або засуджених осіб. Цей фон, крім того, що порушує презумпцію невинуватості, створює пояснення для населення Російської Федерації, що ось бачите: не дарма розв’язана агресія, ми затримали і покарали страшних злочинців”, - розповідає одна з авторок звіту, юристка Дар’я Свиридова. За її словами, грошей на те, щоб виставити українців терористами та екстремістами, російська влада не шкодує: на висвітлення лише п'ятнадцяти судових процесів було витрачено три мільйони доларів.

Окремим напрямком дослідження став порівняльний аналіз справ щодо жителів окупованих територій та росіян, обвинувачених за аналогічні злочини, у період з 2013 по 2020 роки. Виявилося, що розбіжність у довжині тюремних вироків перевищує 300 відсотків. “Ця система була створена і побудована, щоб українців переслідувати і дискримінувати. Я робив аналогічні дослідження в контексті Беларусі, Азербайджана, це не порівняна ситуація”, - каже Сергій Остаф.

Дослідники визначили осіб, відповідальних за цю дискримінацію. “Напрямок і координація політики визначаються політичним керівництвом, включно з керівництвом правоохоронних структур, а реалізація переважно забезпечується представниками правоохоронних органів, прокуратури, а також судовою системою в РФ та на окупованих нею територіях. Мета цієї політики фактично підпорядкована цілям військової окупації Росією українських територій: делегітимізація української державності, придушення українського спротиву окупації та використання страху переслідування як інструменту контролю і підкорення населення захоплених територій”, - йдеться у звіті. Щодо виконавців - поширеною практикою, зокрема у Криму, є призначення у кримінальних справах, пов'язаних із підтримкою України, колишніх українських суддів, які переметнулися на службу до окупантів. “Українська прокуратура розшукує їх за державну зраду, а вони в цей час активно судять українських патріотів. І теж за звинуваченням у держзраді”, - сумно констатують в організації “Кримський процес”, представники якої брали участь у дослідженні.

Правозахисники певні: ті, хто розгорнув систему судового переслідування українців на окупованих територіях, заслуговують на увагу Міжнародного кримінального суду. Прецедент є, каже дослідниця Тетяна Печончик, нагадуючи: в рамках Нюрнберзького трибуналу були окремі слухання для суддів, прокурорів та представників міністерства юстиції нацистської Німеччини. Тож правозахисники сподіваються, що до виданих у Гаазі раніше ордерів на арешт зокрема Путіна та Шойгу невдовзі додадуться дозволи на затримання голови російського Верховного суду Ірини Подносової, її попередника В'ячеслава Лєбєдєва, генпрокурора РФ Ігоря Краснова та глави ФСБ Олександра Бортнікова.