Уявіть французів, які живуть ностальгією про імперію Наполеона або італійців, що десятиліттями думають, музей якої з епох важливіше створити.

У кримських татар немає відрефлексованої історії про жодну з подій минулого. Немає музею ханської історії, Республіки Челебіджіхана чи Депортації. Музею, в який можна помістити свої страхи та ностальгію за величчю минулого, згадуючи про них у свята або у спеціально відведені дні для скорботи аби рухатися далі. Тому ми надокучуємо один одному постійними трагедіями чи втраченим ідеалом.

Національною ідеєю титульного народу півострова стала ексклюзивна та неефективна стратегія капсулізації – збереження у собі. Збереження як самоціль, так і сформулював завдання кримських татар у найближчому майбутньому екс-член Меджлісу Надір Бекіров в одному з інтерв'ю Crimean Tatars.

Ми живемо за часів серйозних викликів перед великими націями та альянсами. Їхню серйозність усвідомлюють народи, що пройшли шлях створення та розвитку національних держав. Але кримські татари у кращому разі готові законсервувати себе як інжирове варення у трилітровій банці. Саме тому бравада, що тиражується останні 30 років, про 8-мільйонну діаспору в Туреччині відноситься до випадку, коли розмір не має значення. 800-тисячна вірменська діаспора у Франції незрівнянно потужніша та впливовіша.

Однак Європа, якій останні півтисячоліття пророкують кінець, на міграційну кризу відповідає політикою мультикультуралізму, на газову кризу – альтернативними джерелами енергії, на військову загрозу – об'єднаними збройними силами. Сучасні європейці найчастіше за інші народи є творцями нових ідей у ​​суспільно-політичних реформах. Скандинави не побоялися дати ренту і право вето нечисленним саамам при використанні великим бізнесом ресурсів північних територій, іспанці покінчили з терором ЕТА, прийнявши в унітарне королівство басків як націю з автономними правами. За великої спокуси об'єднуватись «проти» чогось їхні еліти формують запит “за” – за що треба боротися націям аби залишатися успішними. А значить, модернізація для них не просто вимушений крок, але постійний процес.

Кримські татари вирішили задовольнитись статусом корінного народу та кілька разів на рік позувати на ООНівських конференціях в оточенні екзотичного вбрання народів Африки та Азії, які відстоюють право торгувати зразками архаїчних культур епохи магічного мислення. За всієї поваги до голови Кримськотатарського ресурсного центру – такий рівень амбіції засмутив би навіть Шагін Ґерая, який закінчив свої дні від задушення на Родосі. Тому що для такої стратегії нічого не потрібно: смаж чебуреки, танцюй Хайтарму і тебе тільки за це полюблять туристи як з Києва, так й з Москви.

Збереження історії та розчулення від скріп - непогане доповнення, але це не може бути ключовим пунктом національної стратегії.

Кримські татари знають, проти чого вони, але хто колись чув про візію 2122, 2044 чи хоча б 2030? Можливо, чесно відповівши на ці питання, ми зможемо усвідомити масштаби лиха, провести ревізію цілей та можливостей. Усвідомлення викликів визначить нашу долю на десятиліття та виштовхне на авансцену найефективніших для її реалізації. Хоча можна чекати на випадковості як це було одного разу з появою Ісмаїла Гаспринського.

У новій фазі війни, розв'язаної проти нас Росією, стратегія творення може стати безпрограшною і навіть єдино можливою. Чи можна створити щось нове в окупації, якщо завдання окупанта – знищити нас як націю? Кожен урядовий документ, письмова чи усна директива РФ на регіональному чи федеральному рівні спрямована на зачистку Криму від усього кримськотатарського. Ми говоримо – про відновлення колективних прав кримськотатарського народу, вони кажуть – про нову кримську ідентичність на російській основі. Ми говоримо про проникнення кримськотатарської мови у всі сфери життя. Вони кажуть – факультатив у школах, якщо знайдуться охочі. Ми говоримо – створення національних засобів масової інформації. Вони створюють Миллет ТБ, просочений брехнею та низькоякісною пропагандою. Немає місця для компромісу, а отже, не варто брехати собі.

Але на півострові є надія на національні бізнес-, медіа-, освітні та культурні проєкти, які хоч і перебувають під радарами росіян, але об'єднують народ і допомагають кримським татарам рухатися далі після 2014 року.

Без прямого доступу і поза межами Криму існує альтернативний рух кримських татар. Він залучений до українського та світового процесу. Має формальне визнання. Флагман руху – Меджліс та Курултай із прямим мандатом від народу, отриманим на загальнонаціональних виборах у 2013-му році.Однак, будь-який мандат без постійного підтвердження має термін придатності. Відсутність прямого доступу до народу, який наділяє лідерів довірою та владою, вже 8 років грає злий жарт і з народом, і з лідерами. У той же час успіхи у зовнішніх зносинах та громадській дипломатії дали кримським татарам загальну впізнаваність. За словами журналістки Валентини Самар, після окупації Криму Меджліс став неформальним, але справжнім міністерством закордонних справ України.

Кримськотатарське громадянське суспільство існує - і це ознака національного здоров'я. Але ми можемо його втратити, якщо не створимо інклюзивну спільноту для ухвалення швидких і навіть радикальних рішень.

Представницькому органу та його виконавчим структурам настав час підтверджувати довіру народу у нових формах не маючи прямого доступу до нього. Важкодоступність не виправдовує бездіяльність. Зрештою, Світовий конгрес кримських татар, який не повинен підміняти Курултай та Меджліс, міг стати дієвим механізмом швидкого реагування ще 2015 року. Не став.

Майданчик для дискусії з метою прийняття рішень у внутрішній політиці може бути створений вже з-поміж існуючих громадських організацій, до діяльності та результативності яких можна торкнутися руками.

1. Ініціатива 26 червня, створена у 2022 році групою впливових громадських та політичних діячів об'єднала професіоналів віком до 40 років. Метою заявлено – розробка бачення ролі та місця кримських татар у деокупованому Криму, визначення суб'єктності народу та підписання суспільного договору, що забезпечує стійкий розвиток у всіх сферах на основі права кримських татар на самовизначення.
2. Кримська медіа платформа з 2017 року має на меті сприяти масовому контенту кримськотатарською мовою та інформаційна боротьба за розуми, що живуть в окупації. КМП дотримується принципів та стандартів європейських суспільних мовлень.
3. Кримська проектно-освітня платформа Q-hub, створена у 2016 році групою молодих кримських татар, зберігає горизонтальні зв'язки з поколінням 17-25 в окупованому Криму через освітні та медіа-проєкти.
4. Кримський інститут стратегічних досліджень та організація «Алем», які працюють з ЮНЕСКО та зберігають усе, що ще не добито Росією: від залишків Бахчисарайського палацу до національної нематеріальної спадщини.
5. Спецпідрозділ «Крим», Батальйон «Номана Челебіджихана», Аскер та велика кількість військових у теробороні та морській піхоті.
6. Бізнес ініціативи депутата Рустема Умерова та його старшого брата Аслана Омера Киримли, які створюють закриті кримськотатарські клуби підприємців. Тут варто зробити застереження та згадати сумний досвід банків Імдат та Крим. Відсутність механізмів контролю та монополізація фінансових потоків веде до корупції та деградації за всіх добрих намірів.

Ці широкі мазки без детальних пропозицій можуть дати уявлення про стан справ. Можливо, критика окремих дій викличе реакцію у відповідь, але давайте не боятися опонувати і навіть критикувати один одному інакше ми створюємо образ згуртованого народу для погляду ззовні, а наше внутрішнє життя нагадує мем-діалог з телеетерів 90-х:

- Siz pek doğru aytasınız Lentun Romanoviç (як правильно ви кажете, Лентуне Романовичу)

- Siz de pek doğru aytasınız Fetiye Seiyibramovna (ви абсолютно праві, Фетіє Сеїтібрамівно)

*Cemaat не редагує тексти блогів та не несе відповідальності за їх зміст. Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції.

‍