Минулого тижня військові Китайської Народної Республіки (КНР) провели великі військові навчання навколо Тайваню, імітуючи блокаду і вторгнення на острів. Маневри відбулися через три дні після інавгурації нового президента Тайваню Лай Чін-те. У своїй промові він закликав Пекін припинити залякування Китайської Республіки (КР, офіційна назва Тайваню). Китай вважає Лая "небезпечним сепаратистом" і називає навчання “покаранням за сепаратистські дії" на острові.

Напруженість у відносинах між КНР і КР сягає корінням революції 1911 року, яка поклала край китайській монархії і призвела до створення Китайської Республіки. Модернізаційні зусилля в Китаї розпочалися ще за часів останньої імператорської династії - династії Цин, але поразка в Першій китайсько-японській війні 1895 року зміцнила ідею про те, що модернізація може бути досягнута лише за допомогою інституційних змін.

Китайська Республіка (КР) існувала на території материкового Китаю з 1912 по 1949 рік як однопартійна держава, якою керувала Китайська Національна Партія (КНП), або Гоміньдан. КНП зазнала поразки від Комуністичної партії Китаю (КПК) у Громадянській війні в Китаї і втекла до Тайваню. Обидві республіки вважають себе законними спадкоємицями революції 1911 року та її ідеалів, включаючи націоналізм, республіканізм, модернізацію Китаю та національну єдність.

Ідея національної єдності, яку також називають “принципом одного Китаю", з часом еволюціонувала. Наразі КР більше не вважає себе єдиним легітимним урядом Китаю. Але КНР інтерпретує цей принцип як існування лише одного географічного регіону Китаю, який був розділений між двома урядами під час Громадянської війни, і наполягає на потребі об'єднатися.

У 1971 році ООН визнала КНР представником Китаю як члена Організації Об'єднаних Націй. У 1979 році Сполучені Штати встановили дипломатичні відносини з Китайською Народною Республікою (КНР) і визнали її уряд єдиним законним урядом Китаю. Визнання розірвало відносини США з КР і скасувало Китайсько-американський договір про взаємну оборону (the Sino-American Mutual Defense Treaty, SAMDT). Однак того ж року Конгрес США ухвалив Закон про відносини з Тайванем (the Taiwan Relations Act, TRA).

Закон не визнає термінологію "Китайська Республіка", натомість використовує термінологію "органи влади на Тайвані". Він санкціонує неофіційні та неформальні дипломатичні відносини через Американський інститут на Тайвані (АІТ) як фактичне посольство Сполучених Штатів Америки. TRA не гарантує, але й не відмовляється від військового втручання США у разі нападу КНР. TRA також забезпечує, що політика щодо Тайваню має бути схвалена Конгресом США.

Неоднозначна природа TRA має на меті утримати КНР від одностороннього об'єднання Тайваню з КНР. Більше того, цей закон дозволяє Сполученим Штатам надавати Тайваню зброю і втручатися, якщо безпека Тайваню опиниться під загрозою.

У 1976 році Тайвань прийняв важливе рішення про створення важелів впливу на Китай і переконав американську корпорацію RCA передати напівпровідникові технології. Сьогодні Тайванська компанія з виробництва напівпровідників (Taiwan Semiconductor Manufacturing Company, TSMC) виробляє понад 90% найсучасніших мікросхем і 60% напівпровідників у світі. Оскільки напівпровідники та мікросхеми є основою кожного технологічного продукту, вони є такими ж життєво важливими для світової економіки, як нафта та інші природні ресурси. Передбачуваний важіль під назвою "Силіконовий щит" захищає Тайвань. Світ готовий підтримати суверенітет країни заради їх стабільного постачання.

Тим часом російська агресія проти України показала світові, що залежність від стратегічних ресурсів, таких як нафта і природний газ, є найбільшою загрозою для глобальної безпеки та економіки. Щоб забезпечити надійне виробництво напівпровідників, США змусили TSMC побудувати виробничий комплекс в Арізоні вартістю 40 мільярдів доларів. Німеччина переконала TSMC побудувати завод у Дрездені, інвестувавши в нього 3,8 мільярда доларів. Крім того, Німеччина підписала угоду з Intel. Більше того, ЄС схвалив план субсидій у розмірі 43 мільярдів євро для подвоєння своїх потужностей з виробництва мікросхем до 2030 року.

У розумному світі історія на цьому б і закінчилася, але автократичними країнами рідко керують розумні лідери. Президента Китаю Сі Цзіньпіна бачать як домінантну, старанну та амбітну людину. Ця позитивна характеристика має лише один негативний аспект - прагнення помститися за історичні кривди робить Сі дуже небезпечним.

На даний момент Китай отримує вигоду від дешевих поставок нафти і газу з Росії. Більше того, з кожним днем Росія стає все більш і більш залежною від Китаю в питаннях стратегічних поставок для розгортання своєї воєнної економіки. Тим часом президент Сі спостерігає за розвитком подій навколо російсько-української війни як за лабораторним експериментом з розробки ефективної стратегії китайської інтервенції на Тайвань. Одночасний контроль за тайванськими напівпровідниками та російськими енергоносіями зробили б Китай безсумнівним переможцем над Заходом.

Захід звузив Китаю вікно можливостей, забезпечивши надійне постачання напівпровідників з інших джерел. Проте президент Сі і далі випробовує Захід на міцність, як це було під час його останнього візиту до ЄС. Якщо він вирішить, що умови для силового захоплення Тайваню дозріли, це може стати цвяхом у труну не лише України, а й світу, яким ми його знаємо.

‍