“У вас тут обкладинка розірвалася, наступного разу з таким документом не пропустимо”... Від самого початку окупації російських прикордонників не абияк дратувало те, що кримчани при виїзді з окупованої території пред'являють їм свої українські паспорти, а не “аусвайси” (саме так нав'язані червоні книжки з двоголовою птицею у Криму називають ще з 2014-го). Окупанти навмисно псували українські документи, аби висунути власникові претензію щодо стану паспорта - рознарядки докоряти походженням документу тоді ще не було. Але зрештою кримчанам просто висунули вимогу: при перетині завжди мати при собі російський паспорт. Саме на мешканцях Криму російська влада набивала руку в питаннях примусової паспортизації жителів захоплених територій. Чому навіть ті з них, хто люто ненавидить державу-агресора, беруть її паспорти? Давайте розбиратися. 

Ключовим критерієм для більшості українців, змушених отримувати російські документи, стали міркування безпеки. Ігнорувати примусову паспортизацію і продовжувати використовувати українські документи - це наражати себе на високий ризик стати черговим затриманим у рамках операцій “Антитерор”, “Емігрант” та інших “профілактичних” заходів, які регулярно проводять російські силовики.

"Їдеш ти у своїх справах, а тут раптово блок-пост. Загородження, автоматники, “фейси” (представники ФСБ – Ред.). Ловлять вигаданих диверсантів. У мене тільки права українські були, інші документи - як вимагає їхнє законодавство. І все одно - вийдіть із машини, пройдіть за нами. А там сидить в бусіку “особіст” і ставить питання, як так вийшло, що нормальне водійське посвідчення я не схотів поміняти на їхнє російське лайно. Хвилин сорок я проходив “тест на лояльність”. І навіть думати не хочу, що б зі мною би зробили, якби я пред'явив український паспорт", - ділиться своїм досвідом Іслям, житель Роздольненського району Криму.

Ще одним потужним інструментом примусу до отримання російських “аусвайсів” стали обмеження свободи пересування для громадян України. Тих, хто захотів поїхати на окуповану територію провідати рідних або закрити питання з майном, “гостинно” чекає аеропорт Шереметьєво - єдиний відкритий російський пункт пропуску для українців. І звісно ж процес перетину кордону російські силовики перетворили на моральне та фізичне знущання над людьми.

"Двічі я проходила це пекло. Ставлення навіть не скотиняче, а просто якесь… навіть описати складно. Усіх українців із рейсу загнали в якийсь зал, видали для заповнення анкети. Там ти повинен “чесно” описати, як ставишся до “СВО”, “референдумів” на “звільнених територіях” і ось цього всього набору їхньої пропаганди. Потім ти чекаєш, поки тебе викличуть. Годину чекаєш, дві, вісім годин, дванадцять... У перший раз мене викликали через 21 годину. Жорсткі сидіння, їжі ніде немає, вода з-під крану. У такому стані ти маєш повторити все, що написав в анкеті і зробити це переконливо. Інакше просто заборонять в'їзд і відправлять назад. Після другого такого спілкування я зрозуміла, що ще раз таке не вивезу і пішла оформляти аусвайс", - розповідає Анастасія, біженка з Маріуполя, яка раз на півроку відвідує своїх батьків на окупованій території.

Відмовляючись від російського паспорту, людина має бути дуже, дуже здоровою. Бо медичну допомогу вона не отримає ані в державних, ані в приватних закладах. Формально, “приватники” можуть лікувати іноземців, але тільки у разі, якщо ті мають якісь дозвільні документи, наприклад, посвідку на проживання. І навіть визнавши себе іноземцем на рідній землі, отримати ці документи вкрай важко. А статус “відмовника від росгромадянства” аж ніяк не сприяє успіху в цьому питанні.

“Коли в Криму за місяць-півтора вся “вата” отримала свої паспорти і більше охочих не спостерігалося, в хід активно пішли різні обмеження. Спочатку на роботі сказали, що звільнять без аусвайса. Я посміявся і звільнився сам. Потім стали натякати, що дітей в садок і школу не візьмуть без наявності у батьків російських паспортів. Уже було не смішно, але ще розглядав варіанти приватних закладів, де немає таких вимог. А коли стало зрозуміло, що вся медицина зав'язана на медстраховку, яку треба оформляти на російський паспорт або ВНП, я зрозумів, що це край - далі тікати від них не вийде, бо будь-яка проблема зі здоров'ям, особливо в дітей, і ти залишишся без усякої допомоги", - згадує свій досвід примусу до громадянства житель Сімферополя Олексій.

“Віджимання” нерухомості також стало одним із механізмів примусу до отримання російського громадянства. У Криму це було оформлено указом російського президента про те, що в “прикордонних регіонах” іноземці не можуть володіти земельними ділянками. Норми російського законодавства, запроваджені після захоплення півострова, що нібито гарантують кримчанам недоторканність їхнього майна, ніхто не скасовував. Але людей поставили перед фактом - хочеш зберегти свою землю, оформлюй її за російськими правилами. А зробити це без російського паспорта неможливо.

"Взагалі, без російських документів ти можеш тут тільки у в'язницю сісти. Для будь-яких інших взаємовідносин із владою, наприклад, для переоформлення права власності або щоб продати майно, тобі знадобиться або доступ на сервіс “Госуслуги” (аналог “Дії” - Ред.), або банківська картка, або, щонайменше, діючий номер мобільного телефону. Нічого з цього списку без роспаспорта не доступно. Навіть сімку для мобільного не продадуть", - розповідає житель Ялти Сергій. 

І це тільки ключові інструменти, за допомогою яких окупанти підштовхують жителів захоплених територій до оформлення російських паспортів. Є ще десятки інших прийомів і обмежень, метою яких є максимальна паспортизація населення. При цьому слід розуміти, що нав'язування “аусвайсів” відбувається не тільки заради політики колонізації. Насамперед росіяни це роблять для збільшення мобілізаційного резерву за рахунок людей, які потрапили в окупацію. Відправляти їх у “м'ясні штурми” російська влада планує з тією ж системністю, з якою сьогодні примушує до отримання свого громадянства.

‍