‍Українські дипломати та правозахисники намагаються привернути увагу демократичного світу до масової мілітаризації дитячих закладів окупованого Криму. Наскільки обґрунтованими є побоювання українців?

У Криму близько 45 тисяч дітей є членами “Юнармії” та інших організацій, завдання яких - “патріотичне виховання молоді”. Про це заявив постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні Євген Цимбалюк під час свого виступу на відкритті Варшавської конференції з людського виміру ОБСЄ. Для розуміння, “Юнармія” - це військово-патріотичний рух російського міністерства оборони, який ставить на меті “викликати у підростаючого покоління цікавість до географії та історії Росії, її героїв, видатних учених і полководців”.

Крім “Юнармії”, в якій на півострові задіяна кожна друга школа, близько 12 тисяч школярів входять до очолюваного особисто російським президентом “Руху перших”. На думку голови профспілки “Альянс учителів” Данила Кена, це фактично аналог “Гітлер'югенда”. Як розповів СЕМААТ один із сімферопольських старшокласників, думки самих школярів щодо членства в організації ніхто не питав. “Зайшла класна керівниця і сказала - ви тепер у “Русі перших”. Вся школа”, - розповідає підліток. 

Нарощує потужності й “Чорноморське козацьке військо”. За словами його керівника, на сьогодні в Криму функціонує 19 класів. Це означає, що “патріотичною і духовно-моральною робото” охоплено ще не менше шестисот школярів. На відміну від перших двох структур, ця є вже типово воєнізованим формуванням - з постійним носінням однострою, системою субординації, шикуванням і поглибленим вивченням цілої низки навколовоєнних предметів у співпраці з різними військово-патріотичними структурами, на кшталт “ветеранів військової розвідки”.

Для тих, хто якимось чином не потрапив у ту чи іншу воєнізовану структуру, у шкільній програмі все одно відвели особливе місце мілітарі-пропаганді. Крім предмета “Основи військової підготовки” у середніх школах нині з'явилися ще й “основи безпеки та захисту батьківщини”, якими замінили “основи безпеки життєдіяльності”. 

Та й на інших - здавалося б, далеких від війни - уроках вона теж присутня. Так на контрольних з географії учні повинні малювати на контурних картах “нові території на південному заході”. До того ж, впродовж останніх двох років у шкільному навчанні присутній такий собі формат під назвою “розмови про важливе”, який часто використовують для багаторазового повторення наративів російської пропаганди. Крім того, саме на такі заходи активно запрошують учасників “спеціальної військової операції”.

“Накачування дітей тим, що необхідно воювати, захищати Росію. І що найстрашніше: буде вбиватися в мізки дітей, тому що вони дуже податливі, що за неї потрібно померти. Що це вищий подвиг. Цим зайнято весь дитячий простір. Як шкільний, так і позашкільний”, - зазначає експерт Центру громадянської просвіти “Альменда” Олег Охредько. 

Щодо позашкільного простору - це дуже влучно підмічено. Справді, мілітаризація дітей у Криму виходить далеко за межі парти в класі. Десятки військово-патріотичних клубів активно фінансуються російською владою і мають у своєму розпорядженні широкий асортимент пропозицій. Безкоштовне відвідування басейну для товариства майбутніх бойових пловців, безкоштовні військово-патріотичні табори для “молодих розвідників” і “юних командирів”, безкоштовні комплектуючі та тренувальні бази з безпілотниками для любителів авіамоделювання і майбутніх операторів БПЛА. 

І це тільки верхній рівень позашкільної мілітаризації. На базовому рівні практично всі заклади дозвілля для дітей і підлітків стикаються з системою додаткових заохочень за включення у свою діяльність елементів “патріотичного виховання”. “Вожу доньку на танці. Дивлюся, що в їхньому репертуарі стали часто-густо ставити номери про солдатів і про війну. Художня керівниця відкрила секрет: на кожному змаганні чи конкурсі за вибір “патріотичної” композиції журі автоматично додає бали. Можна ігнорувати, а можна впевнено отримувати призові місця, щоб батьки продовжували водити своїх дітей у цей ансамбль, а не в інший”, - розповіла СЕМААТ одна з мешканок Севастополя.

Ще один приклад максимального заохочення інтеграції у військову пропаганду наводять батьки інших кримських дітей, які подавали заявку на путівки до міжнародного дитячого центру “Артек”. За їхніми словами, у заявці є пункт про членство у військово-патріотичних спільнотах. Якщо “поставити галочку” і підкріпити якимись підтверджувальними документами, то шанс отримати путівку буде удвічі вищим, ніж у тих, хто “мілітаризуватися” поки що не поспішає. Аналогічна історія з подачею документів на вступ до російських вишів. Для багатьох батьків - це дуже переконливі аргументи.

Тож українські дипломати і правозахисники абсолютно не даремно б'ють на сполох з приводу мілітаризації освіти на окупованій території. Масштаби цього явища охопили весь півострів і за глибиною проникнення в повсякденне життя цілком можуть вважатися тотальним промиванням мізків усім юним кримчанам.