Це слова Аппаза Куртамета, 21-річного кримця, якого майже три роки тому російські окупанти викрали на окупованій Херсонщині та ув'язнили на 7 років. Ми відстежуємо історію його зникнення, подальшого увʼязнення та перебування в російській вʼязниці з самого початку. Таких історій на жаль стає дедалі більше: станом на 11 лютого 2025 року представництву президента України в Автономній Республіці Крим було відомо про 221 кримського політв’язня, 134 з яких - кримські татари. Лише двох кримців - Нарімана Джеляла та Леніє Умерову - росіяни погодилися обміняти. 

За півроку після свого визволення Наріман Джелял приїздив до Берліна на панельну дискусію в Бундестазі, де він заявив: “Ви навіть не уявляєте наскільки важливо писати листи до вʼязниць! По-перше, це велика психологічна підтримка для вʼязнів та їх родин. Ти там сидиш, відрізаний від всього світу, а ці листи - це як ковток свіжого повітря. По-друге, це знак росіянам, що ми не забуваємо про своїх громадян і що ми не миримось з їх несправедливими вироками.”

Вікторія Савчук, українська юристка, яка працює референткою в одній з німецьких громадських організацій, ще до цієї промови Нарімана Джеляла зрозуміла: політвʼязням потрібен зв'язок із вільним світом. Вже вдруге Вікторія бере активну участь в організації у Берліні акції “Листи до вільного Криму”.

“Кримські політвʼязні, які вже довгий час перебувають у російських вʼязницях, потребують максимальної підтримки та уваги, щоб вони розуміли, що вони важливі, що про них не забувають, що на них чекають. Це також певний месседж россійській окупаційній владі про те, що ми не забуваємо про цих полівʼязнів, і ми слідкуємо,  що ви там робите, і ми не дозволимо вам просто вбивати наших громадян”, - пояснює дівчина. 

Вікторія родом із Білої Церкви, але каже: завжди відчувала з Кримом особливий звʼязок, а надто - після окупації півострова.

“Крим для мене - це люди. Це мої близькі друзі, мої колеги, мої знайомі, а кримські політвʼязні - це їхні родичі, друзі або знайомі… і це громадяни моєї країни, бо Крим - це Україна! Я не можу залишатись осторонь і робитиму все можливе, щоб їхні справи набули максимального розголосу і щоб їх якомога скоріше випустили з вʼязниць,” - каже Вікторія.

Акція “Листи до вільного Криму” проводиться в рамках міжнародної ініціативи представництва президента України в Автономній Республіці Крим, Українського ПЕНу, центру прав людини ZMINA та міністерства з реінтеграції тимчасово окупованих територій України в коворкінг-просторі UA Nest, який заснували українські активісти в Берліні для української спільноти.

Вперше цю акцію проводили 17 травня 2024 року - напередодні 80-х роковин депортації кримських татар. Більшість людей, що долучились тоді, написали Наріману та Леніє. Ніхто з них навіть уявити не міг, що вже через декілька місяців обидва вʼязні опиняться на волі. Саме це й надихнуло Вікторію продовжувати, тож охочі доєднатися до акції знову зібралися напередодні іншої дати - Дня кримського спротиву. 

Писати листи незнайомцям, а надто коли вони є бранцями Кремля - задача із зірочкою. Організатори акції видають присутнім інструкції та аркуші з детальною інформацією про політвʼязнів та адреси вʼязниць, де ті перебувають на даний момент. 

Олеся Виноградська, координаторка UA Nest, обрала своїм адресатом Ірину Данилович, українську правозахисницю та громадську журналістку, яку у квітні 2022 року викрали співробітники спецслужб в окупованому Криму та засудили на сім років в'язниці. 

“Я вирішила написати Ірині з жіночою солідарності, а також тому, що памʼятаю її з минулого разу. Тоді я написала Леніє і через декілька місяців дівчину визволили, тож я сподіваюсь, що якщо справа Ірини отримає максимальний розголос, її так само скоро визволять,” - каже Олеся.

Катерина Черній, історикиня та асоційована докторантка Центру сучасної історії імені Лейбніца в Потсдамі, також вдруге бере участь в акції. Цього разу вона вирішила написати тій таки Ірині Данилович, а ще - Руслану Зейтуллаєву, фігурантові справи “Хізб Ут-Тахрір”, приреченому окупантами до 15 років в'язниці. 

“Їхні справи не набули такого розголосу, як наприклад справи Нарімана Джеляла та Леніє Умерової. Більш того, як Руслан, так і Ірина мають проблеми зі здоровʼям, тому ці вʼязні потребують особливої уваги від суспільства, не можна допустити, щоб в них склалось враження, що про них забули”, - каже Катерина. 

Катерина Палій, продакт-менеджерка з Потсдама, до акції долучилися вперше, але в коворкінг-просторі UA Nest залишається аж до закриття: її мета - написати кожному політвʼязню:  

“Кожний з них важливий, в мене тут нема улюбленців. Ці люди віддають своє життя за нас, за правду, справедливість, за нашу свободу. Вони всі мене надихають і в мене болить за долю кожного”, - пояснює Катерина.

“Я у своїх листах цитую книгу Віктора Франкла “Скажи життю ТАК”, де автор розповідає про свій безпосередній досвід перебування в концтаборі. В цій книзі він описав свій жахливий досвід виживання та проаналізувавши свою поведінку та поведінку інших в’язнів, віднайшов стратегії, що утримують людину над прірвою, захищають розум від божевілля та надають сенс життю. Ця книга допомогла мільйонам людей віднайти себе та змінити життя, то ж я спробувала передати в листі ідею автора і сподіваюсь, що це психологічно допоможе Кримським бранцям Кремля. І як писав Віктор Франкл - «Збережи здатність твоєї особистої не піддаватися, не ламатися під ударами, що обрушуються на тіло й душу”, - ділиться своєю ідеєю Катерина Палій. 

А авторка цього репортажу вирішила написати Аппазу Куртамету. Біль і відчай його матері, які відчуваються в кожному її дописі на фейсбуці, просто не можуть залишити байдужими. Вона закликає всіх писати Аппазу, каже, що хлопець з нетерпінням чекає на листи і дуже радий новим знайомствам, і що це листування відволікає його від безвиході та заповнює брак спілкування в стінах вʼязниці.

Редакція СЕМААТ закликає усіх наших читачів та глядачів доєднатися до акції  “Листи до вільного Криму” та писати листи політвʼязням на е-mail: Free.CrimeaUA@gmail.com або за поштовою адресою (відправка за кошти відправника): Центр інформації про права людини, а/с В-539, м. Київ, 01001

Під час написання листа, обовʼязково вказувати, кому саме із політичних в’язнів ви його адресуєте. Дізнатись перелік політв’язнів та відстежити поточне місце їхнього утримання можна на Мапі з місцями утримання політв’язнів на сайті Президента України в Автономній Республіці Крим.

Якщо ви плануєте надсилати листи з-за кордону, можете відправляти їх напряму до Російської Федерації. Адреси для надсилання листів ви також зможете знайти на мапі. 

Пам’ятайте про інструкції, а також про те, що ваш лист має бути російською мовою, підпис адресата та адресанта краще зробити також російською мовою, але можна написати і мовою країни, з якої ви надсилаєте. 

‍

Що написати в листі?

• Пишіть розбірливим почерком російською мовою. Листи іншими мовами цензура не пропустить. Ставте дату написання.
• Обов’язково вкажіть на листівці Вашу зворотню адресу російською та мовою країни, з якої ви надсилаєте.
• Відрекомендуйтеся, розкажіть про себе: де працюєте або навчаєтеся, чим займаєтесь у вільний час. 
• Не пишіть анонімно. Якщо не хочете вказувати справжнє ім'я, оберіть псевдонім. Політв'язень, який отримує багато листів, читаючи ваш наступний лист, може не згадати, що раніше ви вже писали.
• Розкажіть, чому вирішили написати цій людині. Якщо ви прочитали цікаві факти про політв'язня, або у вас є якісь точки дотику – можете почати з цих тем. Пишіть про себе, про те, що відбувається довкола вас і у світі, про фільми, книжки, подорожі, природу, роботу. За ґратами цього не вистачає: все сіре, монотонне, тому арештантам потрібні живі образи та почуття. 
• Ставте запитання. Це дасть людині можливість висловити свої думки, переживання, погляди чи висловлюватися з тих чи інших питань. Багато політв'язнів – цікаві та освічені люди, їм точно є, що вам розповісти.

Що не можна писати у листі

Усі надіслані листи та зображення перевіряє цензор і потім передає адресату. Цензор зафарбує чи виріже небажану інформацію. Якщо йому щось не сподобається, він може взагалі не віддати листа, тому дотримуйтеся таких ключових правил:

• Дотримуйтесь у листі політичної нейтральності.

• Не пишіть питання про кримінальну справу, деколи це може зашкодити в'язню.

• Не пишіть те, що може скомпрометувати вас чи адресата.

• Не використовуйте шифри, незрозумілі символи та абревіатури.

• Не використовуйте лайку, образи, еротичні чи порнографічні описи.

• Не закликайте до втечі та інших протиправних дій навіть жартома, не пишіть зневажливо про російські силові відомства та органи влади.

Зрідка в деяких колоніях можуть не пропускати вірші та викреслювати прізвища.

Якщо арештанта до одержання листа переведуть до іншого СІЗО або колонії, ваш лист повинні скерувати слідом протягом трьох днів після отримання.

У політичних справах листи можуть навмисно не передавати в'язням. У такому разі можна писати скарги на ім'я начальника колонії.

‍

Родини політвʼязнів просили СЕМААТ Media передати щиру подяку всім, хто долучився або планує долучитись до акції “Листи до вільного Криму”. 

‍