В окупованому Криму ув’язнили на 17 років чоловіка, який має інвалідність першої групи по зору. Куди й навіщо вивезли з власної домівки Олександра Сізікова, що йому закидають, чому у Криму таку поведінку окупантів вже вважають нормою, та як відреагували на подію правозахисники - читайте далі. 

13 вересня самопроголошений Апеляційний військовий суд Криму залишив без змін вирок Олександру Сізікову, якого торік окупанти визнали учасником чергової “терористичної ячейки” та засудили на 17 років ув'язнення. Як пояснила адвокатка Лілія Гемеджи, вироком суду першої інстанції не було роз'яснено питання про те, чи може Сізіков перебувати у виправних установах з огляду на його незрячість та - відповідно - інвалідність першої групи. Апеляційний суд вирішив, що захворювання не перешкоджає відбуванню терміну у в'язниці. 

Очікувалося, що після вироку у Сізікова буде ще від кількох днів до кількох тижнів, поки ухвалу поштою отримають в кримській пенітенціарній службі. Цей час він планував провести у власній оселі, де вже 4 роки перебуває під домашнім арештом. Але  наступного дня раптом з’явилися представники російського МВС, які зі слів матері політв’язня, не мали з собою рішення суду, але забрали незрячу людину начебто для відбування покарання. Ще й погрожували, що застосують фізичну силу за невиконання законних вимог представника поліції. 

Порушення процедури позбавлення волі з боку російських силовиків адвокатка Лілія Гемеджи назвала свавіллям, а більшість спостерігачів звернули увагу на дивну терміновість, з якої відбулось це затримання. На думку представників правозахисної ініціативи “Трибунал. Кримський епізод”, така швидка реакція, коли вже на наступний день після вироку засудженого закинули в Бахчисарайський ІВС, може бути пов’язана з процесом формування нового списку на обмін, з якого виключити незрячу людину, засуджену на 17 років, українській стороні буде вкрай незручно. 

Сізіков не єдиний бранець Кремля, який опинився за гратами попри суттєві проблеми із здоров’ям. В квітні минулого року з-під домашнього арешту забрали громадянського журналіста Амета Сулейманова із серцевою недостатністю. Зараз він знаходиться у тюрмі “Володимирський централ” і потребує операції із заміни серцевого клапана. Кілька місяців тому суд відмов йому в достроковому звільнені через наявність захворювань, несумісних з ув’язненням. 

Також слід згадати Джеміля Гафарова, якого 5 років тому помістили в слідчий ізолятор, незважаючи на перенесений обширний інфаркт та інвалідність через ниркову недостатність. В слідчому ізоляторі він переніс іще один інфаркт, після якого вже майже не вставав, а коли його почали доправляти в тюрму для відбування покарання, Гафаров помер. 

Буквально за три дня до цього в Оренбурзькій тюрмі помер ще один кримський бранець - Костянтин Ширінг, який мав суттєві проблеми с серцем та не отримував відповідну допомогу. 

В списку “Гафарова-Ширінга”, який склали правозахисники з людей, що потребують на термінову медичну допомогу, зараз понад 40 політичних в’язнів з окупованого Криму. Всі вони мають суттєві проблеми зі здоров’ям, констатують відсутність адекватного медичного нагляду та ризикують поповнити список загиблих у неволі. Серед них, наприклад Тофік Абдулгазієв, що захворів за ґратами на туберкульоз, та громадянська журналістка Ірина Данилович, яка після катувань перенесла інсульт і щодня страждає від болю через відмирання вушного нерву. 

В інший список правозахисники внесли суддів, які кидали тяжко хворих людей за ґрати, та тюремників, які виконували злочинні ухвали. Цим списком правозахисники хотіли б поповнити перелік осіб, на яких накладено персональні санкції, але ці процеси відбуваються повільніше, ніж окупаційні суди прирікають кримчан до загибелі. 

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець звернув увагу, що навіть згідно з постановою уряду Росії, особи з важкими захворюваннями, зокрема ті, що супроводжуються повною сліпотою, не підлягають утриманню під вартою. "Дії російських силовиків проти особи з інвалідністю порушують основоположні права людини, зокрема право на справедливий суд і захист", - зауважив омбудсмен та закликав міжнародну спільноту посилити тиск на Росію щодо негайного звільнення Олександра Сізікова, а також усіх незаконно утримуваних українців на тимчасово окупованих територіях Криму та РФ.

Аналогічні вимоги висувають кілька українських громадських організацій, також наголошуючи на потребі запровадити нові персональні та посилити секторальні санкції і включити Сізікова в список на обмін. Але найбільшої уваги заслуговує рекомендація представникам міжнародної спільноти всебічно підтримувати Україну для забезпечення  деокупації територій в межах її міжнародно визнаних кордонів. Це дійсно унеможливить “скирдування” нових і нових заручників, яке відбувається вже майже 11 років.