Айше Куртамет, мати викраденого та заґратованого росіянами Аппаза Куртамета, звернулася до редакції СЕМААТ із проханням розповсюдити її лист до найвищого керівництва України, Туреччини та Меджлісу кримськотатарського народу. У 2022 році Аппаза, якому тоді було лише 19, викрали в окупованій Новоолексіївці, три місяці тримали у підвалах Сімферопольського СІЗО і врешті присудили 7 років за фінансування тероризму. Публікуємо лист Айше Куртамет без змін.

‍Мій син, Куртамет Аппаз, народжений 19.08.2002 року, у липні 2022 року був викрадений та примусово вивезений з окупованої території України (селище Новоолексіївка Херсонської області), засуджений та приречений до 7 років ув'язнення. Це була помста російських окупантів за відмову співпрацювати. Пізніше вони викрали також батька Аппаза, забрали наш будинок та бізнес. Нині я одна борюсь за звільнення сина. Я не можу повернутися додому, потерпаю від скрути і прошу підтримки Меджлісу та влади України й Туреччини допомогти мені повернути сина. Мій син перебуває у найжорстокішій з російських в'язниць - сумнозвісному Владімірському централі. Він стійко тримається, не зрадив своїй позиції та вірить, що про нього пам'ятають і обов'язково звільнять. На мою думку, героїзм у такому юному віці заслуговує на те, щоб Аппаза не забували, розповідали всім його історію та боролися за його свободу. Адже не кожний хлопець 19 років, потрапивши у руки ФСБ, зможе опиратися та прийняти тяжке довге ув'язнення замість свободи, яку йому обіцяли в обмін на співпрацю. На це може наважитися лише чоловік, патріот та людина найвищої проби. Саме таких вони й хочуть зламати. Мій син не зрадив і ніколи не зрадить Україні. Він завжди був чесним, відданим та чуйним, завжди мав честь та совість.

Від самого початку великої війни Аппаз був волонтером. Дізнавшись про це, його однокурсник по ліцею, який вступив у добровольчий батальйон “Крим”, розшукав Аппаза у соцмережах та попросив про допомогу. Саме невеличка сумма, яку він переказав товаришу, і стала формальною причиною ув'язнення сина, коли вміст його телефона уважно вивчили співробітники ФСБ. Це сталося після його впевненої відмови від співпраці з окупантами. У боротьбі за Аппаза я пройшла три судових процеси: перший, апеляційний та касаційний. Але вирок залишився без змін: суворий, жорстокий, цинічний. Навіть судді зізнавалися в тому, що працюють за наказом згори - опосередковано визнавши таким чином, що вирок протизаконний, а їхні дії відтак - злочинні. До суду Аппаза три місяці тримали в одиночних камерах у підвалах Кримського СІЗО, приховуючи його викрадення від родини, позбавивши його права на телефонний дзвінок. Окупанти брехали, що нічого про нього не знають, а потім засудили його за допомогу другу, назвавши її фінансуванням тероризму. Дуже сподіваюся, що всі ці судді понесуть покарання перед Найвищим судом, адже від нього не сховається жоден, хто чинить беззаконня на землі. Нині я маю зв'язок з Аппазом лише через листування.

За рік, що він перебуває у Владімірському централі, йому не дали права бодай на один телефонний дзвінок. Його здоров'я за цей час суттєво погіршилося: в нього розвився нейродерміт, через відмову передати синові ліки хвороба перейшла у хронічну фазу. Коли Аппаза відвідував адвокат, той поскаржився на жахливий зубний біль, і лише після вимоги адвоката мій син отримав медичну допомогу. Зуб лікувати не стали, просто видалили. Але Аппаз тримається і дуже сподівається на визволення. Він багато читає, вивчає англійську і мріє про вищу освіту у галузі інформаційних технологій. Вже третій рік він просить мене дізнатися, в який виш він вступить після звільнення, в яке вірить усім серцем. Мій хлопчик не скоїв жодного злочину, він просто щиро любить свою батьківщину, країну, в якій виріс і якій лишився відданим навіть за ґратами. Мій син - не злочинець, не прихильник тероризму, він - герой, який стійко опирається терору, що знищує кращих із кращих. Я прошу про допомогу всіх, хто може сприяти звільненню чи обміну Аппаза: президента України Володимира Зеленського, президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, голову Меджлісу Рефата Чубарова, міністра оборони України Рустема Умерова.   

Мій син та його батько мають бути на волі.

Із повагою та вірою у справедливість

Айше Куртамет

Айше Куртамет також надала у розпорядження редакції  СЕМААТ листи сина з Сімферопольського СІЗО та Владімірського централу.  

“Сьогодні в мене суд…камера, в якій чекаю засідання, сіра, темна, 3×3 кв.м… гнітюче діє на мене, хоча здавалося б, мені вже не звикати… В голові постійно обдумую майбутні проекти, як соціальні, так і комерційні…Треба дочекатися довгоочікуваної свободи, вирішив здобувати вищу освіту, повернусь у Київ…”

“Вірю, що все буде добре …книги, про які я попрошу, треба буде передати, коли я буду у Владімірі, у тому числі англо-російський словник… Люди! Мені стільки розважливих, розсудливих та освічених людей навіть на волі не доводилося зустрічати, дай їм Бог здоров'я…”

“Я вас дуже люблю, мені вас дуже бракує…інколи сумую… але це теж тимчасове, і врешті все проходить, мрію про краще.”

‍