Американський парламент після восьми місяців нарешті схвалив допомогу Україні у розмірі 60 мільярдів доларів. Затримку можна було б пояснити як демонстрацію сили Трампа, але причина такої раптової резолюції все ще залишається загадкою. Допомога була відкладена ніби для того, щоб довести правильність оцінок про патову ситуацію на фронті бойових дій. Щойно Росія знову отримала свою перевагу і відновила наступ, блокування рішення щодо допомоги Україні було знято.

За відсутності допомоги Україні, Росія могла підтримувати свою армію за допомогою Ірану, Північної Кореї та Китаю. Китайський експорт відіграє важливу роль у збільшенні потужностей російської військової промисловості. Китай постачає до Росії промислове обладнання, готову промислову продукцію і мікрочіпи, які використовуються у виробництві військової техніки.

Таким чином, Росія імпортувала з Китаю товари, які можуть бути використані для виробництва озброєнь, на 130 мільярдів доларів, і змогла профінансувати це за рахунок експорту на 110 мільярдів доларів. Навіть якщо не весь китайський імпорт використовується у військовій промисловості, обсяг готової продукції, яка може бути вироблена з цього імпорту, дає нову перспективу для допомоги армії у розмірі 60 мільярдів доларів.

Слід зазначити, що наразі Росія використовує зброю, яка була розроблена у 1980-х роках, і вона набагато менш досконала, ніж західні аналоги. Однак і Україна наразі також відчуває дефіцит як низькотехнологічного допоміжного обладнання, так і боєприпасів для своєї стрілецької зброї та артилерії.

Китай, попри тиск з боку Заходу, вважає правильним торгувати з Росією. Більше того, китайська економіка перебуває в глибокій кризі. Співвідношення боргу до ВВП країни становить 288%, а активи не приносять достатнього доходу для погашення боргу. Житловий сектор зазнає краху, оскільки з'являється багато міст-привидів з недобудованими будинками. Крім того, демографічна криза, спричинена старінням населення, загрожує майбутньому. Сьогодні 297 мільйонів китайців старші 60 років, і, наче цього недостатньо, ще й зростає безробіття серед молоді.

Загальне зменшення кількості пропонованих робочих місць і небажання високоосвічених молодих людей працювати на низькооплачуваній роботі є основними причинами безробіття серед молоді. Промислова активність в Китаї продовжує знижуватись вже п'ятий місяць поспіль. Разом із збільшенням кількості населення похилого віку, Китай незабаром перестане бути притулком для західних інвесторів із низькозатратним виробництвом. Оскільки Китай накопичує все більше золота і нафти, деякі економісти вважають, що він може розглянути можливість девальвації юаня, щоб збільшити свій експорт, зробивши свої товари дешевшими і більш конкурентоспроможними.

Такий крок дестабілізує світові валютні баланси і збільшить попит на долари США. Це підірвало б російську мету зробити юань резервною валютою для обходу західних санкцій. Міжнародна торгівля, що базується на доларах США, дозволила Вашингтону заморозити половину валютних резервів Росії і заборонити її найбільшим банкам користуватися міжнародною платіжною системою SWIFT. Росія використовує юань для чверті своєї торгівлі з іншими країнами.

Протягом своєї історії Китай і Росія мали періоди співпраці та суперництва. У минулому довгий спільний кордон та ідеологічні розбіжності щодо застосування комунізму створювали напруженість між двома країнами. З початку 2000-х років їхні відносини покращилися, і вони навіть почали проводити спільні військові навчання. Західні санкції, накладені на Росію, дозволили швидко розвивати економічні зв'язки.

Однак теплі відносини між країнами не означають, що вони є союзниками. Перш за все, вони не мають офіційного оборонного договору, спільні навчання не означають, що їхні армії можуть співпрацювати, економічні відносини є вкрай асиметричними на користь Китаю, і їхнє бачення світового порядку також не схоже.

Більше того, зміцнення відносин між Росією та Північною Кореєю загрожує крихкому авторитету Китаю для останньої. Пекін не бажає мати безрозсудного сусіда, здатного здійснити ядерну атаку на китайську територію.

Відносини Китаю та Росії - це більше унісон проти спільного суперника, яким є США, ніж ідеологічна єдність. Війна в Україні надає вигідні торговельні можливості і дозволяє Китаю бути важливим гравцем у світовій політиці. А також зміцнити свої позиції на Тайвані, оскільки жодна третя країна не бажає подальшого ускладнення міжнародної напруженості. Однак Китай має вирішити багато проблем, перш ніж вони стануть хронічними.

На тлі цих проблем, після зустрічі з держсекретарем США Ентоні Блінкеном, президент Китаю Сі Цзіньпін розпочав своє ретельно сплановане турне Європою, щоб обговорити відносини Пекіна з Москвою. Під час цього турне він відвідає Францію, Сербію та Угорщину.

Його візит до Франції має важливе значення для майбутніх торговельних відносин. При цьому президент Франції Еммануель Макрон прославився своєю рішучою позицією проти російського вторгнення та агресивними заявами. Тож візит Сі Цзіньпіна до двох другорядних європейських країн, які виступають на боці Росії, може бути загадковим посланням - або для того, щоб відштовхнути Францію, або для того, щоб збалансувати дві сторони.

Україна відійшла до оборонної позиції в умовах дефіциту базового бойового постачання. Американська допомога надійде із значним запізненням, і це, найімовірніше, відтермінує український наступ. Навіть якщо президент Джозеф Байден буде переобраний, ще одна подібна американська допомога буде малоймовірною в найближчі роки.

Допомога ЄС розподілена на кілька років, і європейцям потрібно розширювати свій арсенал проти російської загрози. Навіть якщо Україна здатна накопичити достатню кількість техніки для наступу, їй все одно потрібно збільшити свою людську міць за рахунок нових призовників. Як наслідок, контрнаступ у 2025 році також буде досить складним для України.

З іншого боку, Росія вдосконалює свою тактику і адаптується до війни 21-го століття. Її промисловість чинить опір західним санкціям завдяки співпраці з Китаєм. Незважаючи на те, що російські втрати оцінюються в 1200 військовослужбовців на день, президент Росії Володимир Путін не виявляє жодних ознак того, що його це турбує. Російська витривалість нажаль може перевершити українську.

З одного боку, Росія може опинитися в ізоляції з ідеологічних причин, але Китай отримує вигоду від глобалізації, яка збільшила його національний дохід, стимулювала торгівлю, збільшила іноземні інвестиції та сприяла розвитку його економіки. Будучи авторитарним режимом, Китай може вважати, що його місце - разом з Росією, але його процвітання залежить від співпраці із Заходом.

Китай є єдиною силою, яка може переконати президента Путіна припинити вогонь і відтак зменшити напруженість у міжнародних відносинах. Навіть якщо перемир'я буде тимчасовим, воно може дати Заходу достатньо часу, щоб пристосуватися до періоду американського ізоляціонізму. Навіть Китай певною мірою може отримати вигоду від заповнення вакууму відсутності США. Сі і Путін завжди стверджували, що мають близькі особисті стосунки, але наскільки це відповідає дійсності, покаже час.

‍