^{‍Фото: https://www.currenttime.tv/a/26870545/p2.html}

Навесні 2014-го колони російської бронетехніки, що йшли трасами півострова, на узбіччях зустрічали не квітами, а плакатами “Крим - Україна” і синьо-жовтими прапорами. Це була перша акція спротиву “Жінки Криму - за мир”. Відтоді протестний рух, попри всі зусилля ФСБ, придушити так і не вдалось. А з початком повномасштабного вторгнення спротив лише посилився. Хто і як на півострові демонструє непокору загарбникам просто зараз? Ми поспілкувалися з правозахисниками, і от що вони розповіли.

Жовта стрічка

Створений навесні 2022 року в захопленому Херсоні рух “Жовта стрічка” буквально за місяць поширився Кримом. Перші жовті букви “Ї” з’явилися в житлових масивах Ялти, і з того часу символіку руху бачили в більшості великих населених пунктів Криму. За інформацією організаторів “Жовтої стрічки”, за перший рік існування руху до нього увійшли близько трьох з половиною тисяч кримчан - чимало для території, що на той час була вже 8 років під окупацією.

Від графіті і пов’язування жовтих стрічок на паркани активісти доволі швидко перейшли до більш відвертих акцій - почали поширювати листівки із змістом, який доводив окупантів до сказу. “Керч. Україна вже поруч”, “Деокупація буде”, “Український прапор буде в Севастополі”, “ЗСУ вже близько” - активісти розклеювали по кримських містах плакати та відправляли фото в телеграм-канал руху. Однією з найдотепніших акцій стала боротьба з символікою російської агресії - буквами “Z”, що заполонили всі можливі і неможливі пространства. Активісти перекреслювали літеру так, щоб замість “зетки” виходив значок пісочного годиннику, який за можливості ще й розфарбовували в кольори України. Цей годинник, за задумом авторів, - прямий посил окупантам, що час їхньої “Z-агресії” вже спливає. 

Звісно ж російські спецслужби активно полюють на представників “Стрічки”. Нарядам поліції ще восени 2022 року було доведено, що під час огляду особистих речей молодих людей слід звертати особливу увагу на наявність у кишенях чи рюкзаках жовтої тканини. Кілька активістів були затримані, але змогли виїхати після принизливих вибачень під відеозапис та штрафів. Але щонайменше двоє кримчан, яких пов’язують із “Жовтою стрічкою”, зазнали більш суворого переслідування. Сімферопольцю, в комп’ютері якого знайшли екскізи листівок, підкинули під час обшуку вибухівку і ув'язнили на п’ять років. Мешканку Севастополя затримали під час акції, звинуватили у співпраці з українськими спецслужбами, та кинули за ґрати - на ті самі п’ять років. 

Злі мавки

Цей жіночий рух спротиву народився в окупованому Мелітополі, але доволі швидко набув популярності і в Криму, де активісток стали називати кримськими мавками. Одну з недавніх акцій вони провели під гаслом “наповни Крим голосами української поезії”. Жінки писали українські вірші на яскравих стікерах та ліпили в публічних місцях. Стрічки “Кацапа звідусіль жени! Хай здохне в ямі при дорозі!” виглядали дуже файно на рекламному плакаті російської армії.   

Серед інших креативних рішень - друк та розповсюдження листівок, схожих на російські гроші. На копії купюри в 2000 рублів вони на одному боці додали до зображення Керченського мосту вибух і руйнування, а на зворотньому написали “незалежність” і зобразили дві групи військових ЗСУ з прапорами різних підрозділів. Акція із засівання кримських вулиць такими “грошами” пройшла до дня Незалежності України. 

Ще одним цікавим проектом “мавок” є друк односторінкових “тижневих новин”, де розказують про всі удари по російській інфраструктурі, публікують цифри російських втрат та інші відомості, що приховує окупаційна влада від місцевих мешканців. Листки розповсюджують всередині кримських газет, наповнених брехнею і пропагандою. 

Край партизанської слави

Телеграм-канал “Крим - край партизанської слави” став ще одним з прикладів мирного спротиву інформаційного характера. Активісти цього руху зосередилися на пошуку персональної інформації про колаборантів на півострові. В пабліку збирають не лише їхні прізвища, а й переконливі свідчення співпраці з ворогом, щоб після деокупації у зрадників не лишилося змоги уникнути відповідальності. 

Героями публікацій стають “волонтери”, що збирають гроші російським військовим, керівники навчальних установ, що занадто опікуються мілітаризацією освіти, організатори протизаконних виборів. Ще одна корисна опція від цього руху - спільні атаки на інтернет-майданчики кримських “Z-блогерів”.

Є й інші, не такі відомі й не такі численні рухи, окремі ініціативи і поодинокі активісти. На це вказує вже майже тисяча судових справ проти кримчан за демонстрацію проукраїнських переконань. Тих, хто безстрашно підтримує у земляків віру в деокупацію, в Криму тисячі. Тих, хто з надією на неї чекає, - в сотні разів більше.

‍

‍