Торічний врожай був вкрай бідним, але Рустем сподівався на краще. Майже всі виручені за зерно кошти він зберіг, аби цьогоріч придбати на них посівний матеріал, добрива та пальне. Минулого тижня терпець у чоловіка урвався. Фермер з Джанкойського району так і не дочекався від окупаційної влади бодай якогось рішення щодо забезпечення аграріїв водою для поливу - і витратив усі свої збереження на сімейні потреби. “Дешевше нічого не робити”, - пояснив Рустем своє рішення.

Аби переконати місцеве населення, що підрив греблі Каховської ГЕС ажніяк не вплинув на водопостачання Криму, окупанти вправляються у ненауковій фантастиці.

“Дніпровська вода піде на півострів альтернативними маршрутами”, - таку заяву зробив самопроголошений міністр сільського господарства Криму Денис Кратюк. “Є резервні русла, які можуть так чи інакше живити систему Північно-Кримського каналу. Вона була побудована людьми далеко не дурними і має масу альтернативних рішень. Ми окремо проговорюємо їх із фахівцями, у цьому напрямку ведеться реальна робота”, - заявив він. 

Фахівці на цьому місці напружилися.

“Що таке резервні русла? Такого терміну навіть не існує, - не приховує обурення чиновницькою брехнею колишній співробітник Північно-Кримського каналу. “Може, він стариці так називає - то це болота чи озера на місці, де колись протікала річка. Як ними можна живити канал? А жодних інших річок далі на південь немає. Це просто якийсь набір безглуздих фраз”, - констатує наш співбесідник.

На відміну від науковців, добре знайомих із системою роботи гідротехнічних споруд, “експерти” від окупаційної влади випромінюють оптимізм. Такий собі Сергій Овечко, який називає себе директором Херсонської філії російського інституту біології південних морів, пропонує кинути в Дніпро трубу і качати звідти воду насосом.

“Водозабір можна зробити і без греблі - просто з русла річки, як він зроблений для Миколаєва. Тобто для постачання водою Криму необхідно канал загнати в трубопровід, і потрібна насосна станція. Побудувати трубопровід низького тиску за нинішнього розвитку технологій не становитиме проблем”, - ділиться своєю “експертною” гідротехнічною думкою кандидат біологічних наук, чия єдина наукова праця написана у співавторстві з трьома іншими біологами і присвячена чистоті води в річках Салгир і Біюк-Карасу. 

“Насосна станція на Миколаїв качала 100 тисяч кубів води на добу. Добове споживання для Криму без потреб сільського господарства - близько півмільйона кубів. Це треба не одну, а п'ять таких станцій і десять ниток трубопроводу з діаметром у півтора метра. На зрошення полів порядок цифр ще більший. До підриву греблі розрахунки закачування каналом у Крим з урахуванням потреб на полив, були десь на 240 мільйонів кубів на рік. Рахуй, ще мінімум сім потужних станцій. З урахуванням санкцій і складності обладнання - це дещо зі сфери фантастики”, - коментує пропозиції Сергія Овечка колишній співробітник Північно-Кримського каналу.

Думку про те, що наповнювати канал без Каховської ГЕС неможливо, висловлюють і українські експерти.

“Для цього потрібно підняти воду на дуже високий рівень, щонайменше на п'ять метрів. Саме такою була функція водосховища, щоб заповнити Північно-Кримський канал. Не тільки заповнити його русло, але щоб вода в ньому була постійно, приходила туди з Каховського водосховища, якого зараз не існує”, - розповів в одному з інтерв'ю доктор географічних наук, декан факультету біології, географії та екології Херсонського державного університету Ігор Пилипенко.

Науковець також додав, що технічно організувати забір води з Дніпра на півдні Херсонщини наразі неможливо, оскільки там тривають бойові дії, і територія з контрольованого українськими військами берега прострілюється майже до перешийків із півостровом. Цей факт підтвердив і самопроголошений кримський міністр Кратюк. Озвучивши свою фантастичну ідею “резервного русла”, колаборант визнав, що реалізовувати її можна буде лише по завершенні бойових дій. “На даний момент це занадто близько до лінії зіткнення. Тому чекаємо”, - підсумував Кратюк.

Кримським селянам чекати ніколи - до посівної лишаються лічені тижні.

“У нас солончаки повзуть, і посівні площі скорочуються. Урожайність того року була низька, а цього, найімовірніше, буде ще нижчою. Ми зараз прикидуємо - чи вдвічі скоротити площі, чи взагалі всі поля під пар поставити. Який сенс вкладатися в посівну, якщо посіви посохнуть? Їхніми обіцянками поля не полити!”, - скаржиться агроном великого зернового господарства Первомайського району. 

Жодних заходів для підтримки постраждалих селян окупаційна влада не планує. Лише дає фермерам поради - не менш фантастичні, ніж гідротехнікам. Саме такою називає джанкойський фермер Рустем рекомендацію аграрного міністерства переорієнтуватися з вирощування пшениці на молочне скотарство - бо це, мовляв, не потребує багато води.

“Ну ок, води на корів піде менше, ніж на зерно, але ж обладнати тваринницьку ферму у рази дорожче, ніж засіяти поле, а молоко вони потім у мене за три копійки куплять”, - розмірковує Рустем і радить окупантам з їхніми порадами якнайшвидше йти “резервним руслом”.

‍

‍