Де ми, а де Америка: як жителі окупованого Криму реагують на перемогу Трампа

Павло Буранов

Павло Буранов

Опубліковано

7.11.2024

Де ми, а де Америка: як жителі окупованого Криму реагують на перемогу Трампа

Фото: REUTERS

Підсумки виборів у США стали головною темою для обговорення в Україні. Тим часом на території окупованого півострова «своя атмосфера» і багато кримчан, особливо молодих, взагалі нічого не чули про голосування.

«Трамп наш» - так віталися одне з одним кримські колаборанти 8 років тому. У 2024-му, на відміну від 2016-го, перемогу Трампа місцеві «еліти» якщо й коментують, то вкрай обережно і навіть вороже. 

Зокрема, самопроголошена сенаторка від Севастополя Катерина Алтабаєва засумнівалася в тому, що Трамп виконає свої «миротворчі» обіцянки, а так званий депутат російського парламенту від Криму, генерал-майор запасу Леонід Івлєв заявив, що новий президент США «не змінить цілей спеціальної військової операції».

Глава підконтрольного Кремлю кримського уряду Сергій Аксьонов минулу перемогу Трампа на виборах прокоментував як «серйозний запит в американському суспільстві на поліпшення відносин» з російською владою. Натомість 6 листопада 2024-го, коли перемога республіканців уже була очевидною, Аксьонов виступав перед учасниками Ялтинського міжнародного форуму, але у своїй промові не дав жодної оцінки підсумкам голосування у США, а лише вкотре згадав про «блокади і міфи західної пропаганди».

Ще більш примітною виглядає реакція самопроголошеного спікера кримського парламенту Володимира Константинова. Він пильно стежив за виборчою кампанією Трампа і навіть публічно коментував замах на нього, назвавши його «типовим» і вигідним для Демократичної партії. 

Однак після перемоги Трампа, Константинов виступив із закликом остаточно порвати «з практикою поклоніння перед Заходом», критикою на адресу зовнішньої політики США після Другої світової війни і практики «використання англо-саксами держав-найманців». А ще торік «спікер» кликав Трампа до Криму, стверджуючи, що після відвідин окупованої території, той поїде іншою людиною, «і багато питань вирішуватимуться по-іншому». 

Щодо пересічних мешканців окупованого півострова, то їх усі ці ідеологічні гойдалки та перевзування колаборантів цікавлять не більше, ніж фактичні результати американських виборів. Тобто майже ніяк. «Ціни обговорили. Що все дорожчає щотижня. Що комуналку піднімають, а зарплату ні. А про вибори американські нікому не цікаво. Не той контингент.  Де ми, а де Америка», - поділилася з СЕМААТ у день підрахунку голосів своїми думками 40-річна вчителька англійської мови з Бахчисараю.

Старше покоління - трохи більше “в темі”, оскільки має час і звичку дивитися телевізор. Російські телеканали приділяли дуже помітну увагу висвітленню виборів у США - аж до прогнозу погоди в штатах, які є ключовими для голосування. Однак, і серед цієї категорії населення поки що не сформувалося очевидного ставлення і реакції на підсумки американського волевиявлення. «Знаю, що Трамп виграв. Очікують, що він поговорить про зупинку (війни - ред). Поки що в очікуванні. Нічого рішучого, нічого певного», - каже пенсіонерка з Феодосії. 

Кримській молоді до американських новин, схоже, взагалі байдуже. «А що, Трамп вже виграв? Я й не знав. Бачив у стрічці кілька мемасиків про них, але подумав, що це ще перед виборами. Так-то серед друзів ніхто це не постить, усім пофіг», - зізнається студент-першокурсник із Сімферополя. 

Головний посил мемів, про які говорить хлопець, - перемога Трампа є фактично перемогою Путіна. Схоже, що й пропагандистська машина поки не отримала чітких завдань і відпрацювала у стандартному режимі прославлення чергової “багатоходовочки”.

Проте для більшості кримчан перемога Трампа взагалі ніяк не асоціюється ані з Путіним, ані з майбутнім окупованого півострова. Блокування доступу до незалежних медіа, заглушка соціальних мереж, тотальна пропаганда і системна політика придушення критичного мислення впродовж майже одинадцяти років дають помітні результати. Переважна більшість жителів окупованого півострова перебувають в інформаційній бульбашці, порядок денний якої взагалі не містить теми американської політики та її впливу на регіон.

Схожі статті