Центр Києва розриває потужний гул -  водії десятків авто одночасно тиснуть на сигнал і не відпускають, проїжджаючи повз сотню людей, які стоять з саморобними плакатами в руках. Це мітинг на підтримку полонених. Такі акції у столиці відбуваються щонеділі. Але щоразу на новому місці і з новими учасниками.

Цієї неділі зібралися під Національною оперою України. Біля входу символічний напис - «ДЕТИ». Два роки тому такий самий був під Маріупольським драматичним театром, по якому росіяни вдарили авіабомбою. До напису підходять люди і фотографуються з паперовою «авіабомбою». Нині так звана прощена неділя, але тут не простили і не забули.

Навпроти Опери стоять коробки, в яких лежать вже підготовлені плакати. Якщо ти щойно вирішив, що хочеш бути з учасниками мітингу - підходиш і береш. Не потрібно придумувати гасла заздалегідь. Обираєш те, що підходить саме тобі. Найчастіше пропонують картонки з написом про звільнення азовців або ж захисників Маріуполя.

Але це вже давно не лише про Азов, і не тільки про Маріуполь. У натовпі жартують: головний спонсор акцій - поштові відділення. Коробки є вдома майже у кожного, їх найчастіше і використовують для мітингів. Багато написів англійською. Учасники розраховують - їхні вимоги через іноземні ЗМІ можуть помітити за кордоном.

Колишній полонений, а тепер знову захисник, якого звати Свят, пояснює мені: не мають права дати темі полонених (і цивільних, і військових) зникнути з інформаційного простору. Акції мають бути масовими, інформація про них має розлітатися соцмережами, долучаючи нових учасників, формуючи звичку у людей ходити і підтримувати. Щонеділі. І писати, і поширювати інформацію постійно, анонсуючи акції для людей, які прийдуть наступного разу. Ці акції паралельно відбуваються у кількох містах України, але саме у Києві вони найчисленніші.

Я бачу відразу кількох знайомих, які самі пройшли полон та були обмінені. Щонеділі сюди приходить захисник Азовсталі, фотограф Дмитро Козацький на псевдо Орест. Він пояснює: це складно - бути на свободі, коли твої побратими залишаються в полоні. Він радіє - більше людей тут, а отже і більше почують про тих, хто в полоні.

Перші акції збирали переважно родичів полонених, їхніх друзів та знайомих. Тепер це більше схоже на субкультуру людей, які таким чином створюють публічну хвилю. Акції щоразу стають більш видовищними. Учасники перемазані червоною фарбою, наче кров’ю. Хтось прийшов на ходулях.

Ось хлопець у кріслі колісному - він не має ніг, але прийшов боротися за своїх. Це формування культури небайдужості.

Розмальований одяг. Діти у худі з вимогами звільнити захисників.

Між собою бавляться собаки - вони теж учасники акції. Спаніель у светрі «free azov» грається з псом, у якого на нашийнику шмат картонки  з такою ж вимогою.

У той же час Інститут висвітлення війни заявив, що росіяни спеціально використовують сім'ї військовополонених - дзвонять їм, аби розпалювати внутрішнє невдоволення в Україні. Про це напередодні заявляв і уповноважений верховної ради з прав людини Дмитро Лубінець. Ці дії називають інформаційною кампанією ворога під назвою «Майдан-3». На цю інформаційну спецоперацію Росія начебто виділила 250 тисяч доларів та запланувала активну фазу на весну 2024 року.

Обміни полонених дійсно вдається провести нечасто. Останній відбувся 8 лютого - тоді вдалося повернути 26 військовослужбовців збройних сил, 25 прикордонників та 49 нацгвардійців. Посередником виступили Об’єднані Арабські Емірати.

Наразі з полону вже повернулися 3135 захисників України. Загалом відбувся 51 обмін.

На одному з плакатів напис: «понад 8 тисяч людей у полоні». Реальна кількість полонених у публічному просторі залишається неоголошеною.

‍