‍Нещодавно самопроголошений міністр охорони здоров'я Криму заявив, що пік дефіциту пільгових лікарських засобів подолано. Але п’ятдесят тисяч хворих на цукровий діабет кримчан навряд чи погодилися з цим твердженням. Яким чином окупаційна влада “подолала” дефіцит та до яких наслідків це вже призводить - читайте в цьому матеріалі. 

Одна з ключових проблем у постачаннях пільгових препаратів в Криму - це різні види інсуліну, які входять в перелік життєво важливих ліків і мають бути представлені в соціальних аптеках за відповідними рецептами. Для того, щоб це сталося, кримський “мінздрав” має їх купити на відкритому аукціоні за мінімальною ціною. Проте якось так виходить, що зазвичай ці пропозиції нижче за собівартість препарату і постачальники просто ігнорують такий аукціон, чекаючи на адекватну ціну.  

Кримська влада “вирішила” проблему тим, що скоротила перелік потрібних пільгових препаратів з п’яти-семи варіантів - до одного-двух. Інші формально не викреслено зі списку, але зазначено, що в таких видах на півострові немає потреби - мовляв, пацієнти такі ліки “не питають”. Як повідомляють правозахисники з ініціативи “Трибунал. Кримський епізод” із посиланням на джерело в “мінздраві”, відсутність попиту на окремі види інсуліну було створено штучно. 

“Лікарі просто отримали розпорядження замінювати в рецептах дефіцитні ліки генериками, а в деяких випадках препаратами з іншим складом, але схожим впливом”, - пояснило джерело. Тобто замість підбору найкращого варіанту з урахуванням особливостей хвороби та інших чинників, ендокринологи мусять всім видавати рецепти тільки на той інсулін, який їм довели в розпорядженні. І це незважаючи на суттєві ризики погіршення стану здоров’я пацієнтів. 

Один з мешканців Сімферополя, на ім’я В’ячеслав, що хворіє діабетом вже дванадцять років, розповів кореспонденту CEMAAT, що мав необачливість погодитись на зміну препарату, яким користувався довгий час, на новий, який безальтернативно надавав ендокринолог за пільговим рецептом. “У мене одним з ускладнень хвороби були серйозні проблеми із зором. Але довгий час, поки не було дефіциту мого інсуліну, цей стан не погіршувався. Проте з переходом на запропонований останнім часом російский аналог буквально за місяць зір різко впав. Вже за два місяця я мав визнати, що повністю осліп на одне око, а другим бачу лише розпливчасті силуети. Лікар зараз підготував свій висновок для комісії, що має розглянути можливість повернути мені можливість придбання попереднього типу інсуліну, але навіть якщо це відбудеться, зір вже не повернеш”.

Як пояснює інша кримчанка з Сімферопольского району на ім’я Людмила, хворі вимушені здебільшого експериментувати з заміною препаратів в домашніх умовах, хоча за процедурою такі процеси мають проходити в лікарні під постійним наглядом. “Щоб тебе госпіталізували, необхідно пройти всі кола пекла: прийти в районну поліклініку, пройти терапевта, який дасть направлення до ендокринолога, пройти ендокринолога, до якого запис на місяць-два вперед, бо він один на весь Сімферополь і район. Від нього отримати направлення на госпіталізацію до республіканської лікарні Семашка, а також направлення до вузьких спеціалістів у районну лікарню , взяти знов у терапевта талони на прийом до вузьких спеціалістів і вистояти багатогодинні черги”, - пояснює Людмила. 

Через те, що чекати на госпіталізацію довго - від одного до трьох місяців, а запаси перевіриного інсуліна закінчились, більшість людей просто не мають іншого вибору, як “тестувати” свій організм на сумісність з призначенним аналогом в домашніх умов і без лікарського нагляду. “Ті, хто мають гроші, хоча б можуть відтермінувати перехід, купуючи в комерційних аптеках потрібний їм інсулін. А такі як я, що втратили працездатність і не маємо зайвих десять тисяч на місяць, вимушені ставити медичні досліди на собі”, - каже Людмила. 

Проте, навіть запропонований за льготами інсулін не завжди є в соціальних аптеках. “Кілька разів вже їздив і в Сімферополь, і в Євпаторію, тому що в нашому місті не було жодної упаковки”, - розповідає мешканець Джанкою, мати якого хворіє на діабет останні шість років. За його інформацією, кожен з хворих воліє мати запас інсуліну на 5-6 місяців через те, що весь цей час, скільки він піклується про матір, немає стабільності у забезпеченні пільговиків потрібними ліками. Іноді, за словами кримчанина, очікування поставок призначеного інсуліну тягнеться по два-три місяці і без належних запасів - то була б просто біда.     

В неформальній розмові на умовах анонімності один з кримських лікарів припускає, що ендокринологам могли “зпустити з гори” розпорядження про призначення обмеженого кола видів інсуліну та визнає, що існує проблема адекватного нагляду за такими пацієнтами. “Це (обмеження асортименту пільгових видів інсуліну - ред.) викликано відмовою від постачання з боку багатьох європейських та американських компаній, через санкційні ризики. А от чому з’явились ці ризики, з яких причин - про це, на жаль, майже ніхто в Криму не замислюється”, - вважає лікар.