^{фото: Robert Carter для POLITICO}

Суть цієї історії в тому, що на неї наштовхнули запитання читачів на кшталт: "Томе, а що ви скажете про це?"

***

Для початку, приблизно одна хвилина "гугління" могла б пояснити журналістам, які написали вищезгадані/обговорювані статті (і редакторам, відповідальним за публікацію їхніх матеріалів) - дуже багато. Як чудовий приклад, зверніть увагу на цю статтю від BBC від 2018 року. Іншими словами, Австрія "традиційно" є "центром шпигунства" в ЄС.

Для того, щоб вам було легше зорієнтуватися, суть австрійського політичного ландшафту така:

- 1.) SPÖ: раніше найсильнішою партією в цій країні з 1945 року була лівоцентристська Соціалістична партія Австрії;

- 2.) ÖVP: зазвичай другою за силою партією в Австрії є "центрально-консервативна" Народна партія Австрії; при цьому

- 3.) FPÖ: тим часом партією, яка приваблює найбільше виборців, є ліберальна (європейського, а не американського зразка) Ліберальна партія Австрії (за межами Австрії ця партія найбільш відома своїм покійним лідером Йоргом Хайдером, який сповідував, висловлюючись дипломатично, "трохи неонацистську” ідеологію, перш ніж розтринькати мільярди під час скандалу з компанією Hypo Alpe Adria, який, до речі, спалахнув вже після його смерті (і можливо, до цього також була причетна ÖVP).

Водночас Австрія також надає Агентству національної безпеки США ("славнозвісному" АНБ) дві найбільші розвідувальні бази в Європі: Посольство США у 9-му районі Відня та Міжнародний центр Донауштадт (побудований поруч із "містом ООН": нагадаємо, що Відень є третім за величиною центром ООН після Нью-Йорка та Женеви).

А ще "Віллу АНБ" у Пьотцляйнсдорфі, яка схоже, вже втратила своє значення: обладнання там застаріло.

***

Далі потрібно мати на увазі, що (і це лише кілька випадків, які спадають мені на думку):  

- Одразу після Другої світової війни, коли Австрія була окупована і розподілена на чотири окупаційні зони, і розпочалася (перша) холодна війна, США (тобто ЦРУ) і Франція розпочали організацію таємної, добре підготовленої організації "Stay behind", призначеної для збору розвідувальних даних і проведення диверсійних операцій в країні, якщо вона буде захоплена Радянським Союзом.

- У 1960-1990-х роках одним із найвпливовіших політиків Австрії був колишній журналіст, а потім мер Відня Гельмут Зільк від SPÖ. Він багато років працював на чехословацьку секретну службу.

- У 1960-х і 1970-х роках, коли SPÖ домінувала на політичній сцені, Австрія стала першою країною на Заході, яка почала імпортувати радянський газ. Державна нафтогазова корпорація OMV була втягнута в це по вуха і заробила на цьому мільярди (і пишається цим).  

Що ж тут дивного,що залежність Австрії від російського газу лише зросла після тотального вторгнення Путіна в Україну.

- Навіть у 1990-х і 2000-х роках, коли Росія була в руїнах і не вела агресивних загарбницьких війн по всьому світу, загальним правилом у Відні було те, що якщо ви хочете зустрітися з кимось (скажімо, для якоїсь серйозної розмови, незалежно від того, чи це стосується бізнесу, чи безпеки), краще уникати цього в місті. Принаймні, не в 1-му районі (в "Сіті", історичному центр Відня). Тому що (цитую когось, кого я не можу назвати) "Сіті кишить шпигунами, і ніколи не можна сказати, хто саме слухає або стежить".

- У 2015 році, коли Путін опинився в міжнародній ізоляції через вторгнення до Криму, саме президент Австрії Фішер (SPÖ) запросив його з діловим візитом до Відня, тим самим допомігши Путіну вийти з міжнародної ізоляції:

- Фішер та Австрійська промислова палата (в якій домінує ÖVP) організували велику зустріч з лідерами австрійської економіки. І всі вони були в гарному настрої і жартували:

На даний момент дуже важливо завжди пам'ятати ще один факт: як можна легко прочитати в чудовій книзі Кетрін Белтон "Люди Путіна": організована злочинність і великий бізнес в Росії перебувають під жорстким контролем путінської ФСБ. Винятків з цього правила немає (а якщо і виникають, то закінчуються, як це сталося з Навальним та іншими). Тобто існує тісна співпраця між політикою, великим бізнесом, організованою злочинністю та розвідкою.

Що ж тут дивного?

- у 2016 році FPÖ підписала "договір" (тобто пакт) з Путіним,

- у 2018 році Катрін Кнайсль, міністр закордонних справ Австрії в часи, коли FPÖ була в коаліційному уряді з ÖVP, запросила Путіна на своє весілля, і

- до сьогодні FPÖ проводить дружню до Путіна політику на міжнародній арені, в той час як Кнайсль, уже розлучена, живе у вигнанні в Росії

- також у вигнанні в Росії живе Ян Марсалек, один з двох австрійських ініціаторів скандалу з Wirecard; і те, що Марсалек мав зв'язки з ФСБ, - чиста, дистильована випадковість

- так само є чистою випадковістю і те, що і ÖVP, і FPÖ були причетні до десятків інших великих корупційних скандалів за останні 20 з гаком років

- під час яких кілька офіцерів австрійської армії були заарештовані і перебувають під слідством за шпигунство на користь росіян (ось один з прикладів, хлопець працював на ГРУ близько 30 років. До речі, якщо їх взагалі визнають винними, вони отримують покарання на кшталт три роки в'язниці тощо), тоді як,

- новини про справи іноземців, які працюють агентами ФСБ чи ГРУ, не потрапляють навіть на другу сторінку австрійських газет.

***

Загалом і відповідаючи на початкове запитання: немає нічого нового в тому, що Відень є одним з основних центрів діяльності російської розвідки в ЄС. Або, якщо це і є "новиною", то лише для журналістів і редакторів газет, які просто не мають про все це жодного уявлення. Навпаки: цей конгломерат розвідки-бізнесу-політики є просто основним елементом австрійської внутрішньої і зовнішньої політики, де основне правило - лягати в ліжко з усіма, з ким хочеться.  

Звісно, за умови, що інша сторона достатньо платить.

Іншим традиційним аспектом австрійської зовнішньої політики є те, що політика робить все можливе для задоволення інтересів австрійської олігархії. Під гаслом, автором якого є колишній директор Австрійської промислової палати: якщо цього не зробимо ми, то це зроблять американці або інші.

Не дивно, що колишній член австрійського уряду і ÖVP зауважив у розмові з одним зі своїх приятелів: "Тепер ти в уряді, а отже, повія багатіїв".

В Австрії зрада і шахрайство в бізнесі - це дуже прибутково. А коштуватиме у разі небезпеки: трохи грошей на адвокатів, два-три роки розслідування і, можливо, стільки ж у в'язниці. Після цього ти знову насолоджуєшся життям.

Звісно, за умови, що ти пов'язаний з ФСБ, АНБ, різними банками (див. RBI) або страховими компаніями, певними політичними партіями чи іншими організаціями подібного типу.

Текст публікується з дозволу автора. Вперше опублікований за посиланням

‍

‍