Російський воїн-інтернаціоналіст, колишній голова «Роскосмосу» Дмітрій Рогозін, що уславився героїчним пораненням у дупу на Донбасі, розповів російському телебаченню про шокуючі літературні знахідки, зроблені ним в українських школах, однак, піклуючись про почуття глядачів, не став заглиблюватися в подробиці, обмежившись лише заявою, що «все це українство треба випалити докорінно разом з їхньою ублюдочною літературою та брєдовою історією, щоб духу не лишилося». А дарма. В сенсі, дарма не став заглиблюватися.

Бо послухати Рогозіна, так він виходить просто якийсь фашист, але ж довели, не сам же ж він по собі така нацистська мразота. «Пам'ятаєте, був такий момент, коли при Гітлері фашисти стали палити книги на вогнищах? Ооо, прекрасний такий епізод! - натхненно розповів Рогозін. - Я ніколи не думав, що я буду сам палити книги. Я їх, коли приїхав у Запорізьку область і коли пройшовся по школах, по бібліотеках, там такі книжки, я вам скажу! Я просто згріб у мішок ці книги, взяв бензин і підпалив це. «Юність Гітлера», «Майн Кампф»...»

Розуміючи, яку біль у русських людей може викликати сам лише перелік назв цих зловісних творів, Рогозін не став продовжувати, але питання лишилися. Якщо, припустимо, є «Юність Гітлера», то де «Дитинство Гітлера» та «Отроцтво Гітлера», наприклад? І це ж лише мала частина того, що довелося побачити та прочитати славнозвісному інтернаціоналістові у шкільних бібліотеках України.

«Книга про смачне та здорове русське немовля, запечене у рукаві вишиванки», історичне дослідження «Україну придумав Гітлер, до Гітлера її не було», дитячий посібник «Що робити, якщо до твоїх сусідів приїхав на канікули онучок з Росії: задувай монтажну піну правильно», архівні записи зойків християнських немовлят, яких пожирають арахамії, нацистських маршів «Герне фікен русіш швайнен», «Лєнка Браун», «Гітлер, майн херц ін фламмен», підручник для обер-лейтенантів «Стрільба в Рогозіна: чому саме туди», книжка-розмальовка для наймолодшеньких «Адольф Гітлер з відразою встромляє до рота Владіміру Спірідоновічу Путіну на Невському п’ятачку» тощо, - весь цей жах обвалився на Рогозіна, як снігова лавина!

Особливе місце у шкільних бібліотеках України посідають дитячі оповідання і вірші про Гітлера. «Гітлєр і пєчнік» («Гітлєр! Так і сєл старік»), «Когда бил Гітлєр малєнькій с усатой головой, с Зєлєнскім на завалінкє бухал он шнапс плохой», «Нарву цвєтов і собєру букєт для Гітлєра, которого люблю», «На Ріжском взморьє воздух свєж, там бродіт Гітлєр моіх надєжд», «Я Гітлєр, я іду до конца! Я Гітлєр, моя кровь от отца!» тощо. Звертає на себе увагу те, що вірші про Гітлера, написані власне українською, зустрічаються досить рідко.

На Майдані коло церкви революція іде.
- Хайль Адольф! - усі гукнули.
Натовп радісно гуде.

***

Ріжу кацапів я уві сні,
Що у житті мене зігріва?
Гітлера думи ясні.
Гітлера мудрі слова.

***

У Рязані коло бані
Сере Путін в чемодані.

Ось власне і вся їхня так звана мова. Решта віршів і пісень про Гітлера написані українськими нацистами російською як більш відповідною до такої теми мовою. Покидьки не цураються літературних експериментів, що видно, зокрема, на прикладі «Песни о Шикльгрубере» та «Песни о Гитлере»: «Глупый русский робко прячет водку теплую в желудок. Только гордый Шикльгрубер смело реет над волнами и на пляжников кассеты смертоносные бросает!», «О смелый Гитлер, в бою с врагами истек ты кровью, но будет время, и капли крови твоей фашистской ебучи очи кацапам выжгут».

Є навіть кострубатий вірш у буржуазному стилі «пиріжок»:

Я помню чудного Адольфа
Передо мной явился он
И вместе русских побежали
Мы кровожадно убивать

Нижче цитуємо ряд інших уривків із жахливих фашистських дитячих книг, спалених товарищем Рогозіним, без коментарів, тому що нормально коментувати це пекло просто неможливо…

Добрый и ласковый дедушка Гитлер
Смотрит с портрета на нас:
Как мы кацапских детей распинаем,
Как хорошо нам сейчас.

***

Как-то Гитлер на рассвете заглянул в соседний сад,
Там Кабаева Алина собирает виноград.
Он краснеет, он бледнеет, захотелось вдруг сказать:
«Чтоб ты сдохла, сука! Чтоб ты сдохла, твою мать!»
...Раскудрявый раскололся черепок,
Ловко Гитлер прячет в сумку молоток.

***

У Адольфа выходной, пуговицы в ряд,
Ярче солнечного дня золотом горят!
На сосне москаль висит, в городе весна.
Газенваген у ворот, и в нем разинул рот
Товарищ старшина.
Идёт Адольф по городу, ведёт Хуйла за бороду,
И от улыбок Гитлера вся улица светла!

***

Под небом голубым жил Гитлер золотой,
Его фуражку славную украл Шойгу тупой.
(припев) Красота Адольфа так обманчива
И влечет напрасными надеждами.
Ничего фуражка та не значила,
Шойгу с должности ухуячила!

***

Эскадрон моих мыслей шальных
Словно Гитлер взорвет эту дочь.
Это дочь, это дочь, это Дугина дочь,
Это Дугина, Дугина дочь!

***

Вот кто-то с горочки спустился,
Наверно, Гитлер мой идёт.
На нем защитна вышиванка,
Сейчас он русского убьет.

***

А я Гитлера узнаю по походке.
Он носит-носит ножик в галифе.
А он русского порезал на панаму,
Ботиночки он носит из русни!

***

Стоят фашисты, стоят садисты,
Бандуры в руках теребят.
Потому что Адольф на трамвае
Переехал отряд октябрят.

***

Как теперь не веселиться,
Не грустить от разных бед?
В нашем доме - дядя Гитлер,
Дядя Гитлер - наш сосед!
Рано утром на рассвете
Над руинами кремля
Дядя Гитлер размещает
На гилляке москаля!

***

Бьётся в тесной печурке Иван,
На поленьях смола как слеза.
И смеясь наблюдает Адольф,
Как Ивана вылазят глаза.

***

Хайль Гитлер, Антошка,
Убей русни немножко.
Хайль Гитлер, Антошка,
Убей русни немно-о-жко.
Тили-тили, трали-вали,
Вот Наташу мы убили,
Вот Ванюшу закопали.
Это, братцы, мне по нраву,
Откажусь теперь едва ли.
Тарам-пам-пам, тарам-пам-пам!

***

Не секрет, что Адольф не растет в огороде,
Но у Гитлера много друзей.
И поэтому я все бегу по дороге
С расчлененным кацапом в тележке своей.

***
Мертвая русня не шипит,
Не щебечет мертвый Иван.
Мертвый Иван не нальет себе водки в стакан.
Только мертвый Иван не нальет себе водки в стакан.
Айяйяйяйяйяйяй, убили Ваню, убили Ваню, убили.
Айяйяйяйяйяйяй, доволен Гитлер, очень Гитлер доволен.

***

От «Хайль Гитлер» станет всем светлей,
От «Хайль Гитлер» в небе радуга проснется.
Не ленись и русского убей,
И тогда к тебе он больше не вернётся.

Василь РИБНИКОВ

‍