Рано вранці 6 серпня українські полчища підступно, без оголошення війни, граючи фашистські марші на губних гармоніках, вторглися у мирно сплячу Курську область і заходилися топтати її укропівським чоботом. На всі запитання русських вітязів, які не встигли виїхати, чому укрохунта напала на Росію так безпричинно, нацисти лише знизували плечима і пояснювали, що якби не вони, це зробили б солдати НАТО. Однак це лише те, що лежить на поверхні. Насправді своїм вторгненням на Курщину буржуазний Київ переслідував безліч інших, набагато кровожерливіших цілей, які не сховалися від досвідченого погляду російської аналітичної спільноти.

1) Вторгнення в Курську область - останній ривок Києва, останній подих київського режиму, жест відчаю, одна з ознак агонії, передсмертна судома, перемога Росії. За останніми відомостями, отриманими від українського підпілля, перш ніж ввести війська на старі території РФ, Зеленський прийняв отруту і змусив зробити те саме свою дружину Єву, хоч вона й кричала, що вона не Єва. Відтоді Україною керує новоспечена хунта в особі подружжя Ірини та Антона Геращенків. Обидва вже сильно пошкодували про скоєне українською армією, але запізно!

2) Це помста за те, що Росія звільнила світ від коричневої чуми і спроба переписати історію битви на Курській дузі. Як не соромно.

3) Бажання обдурити Владіміра Владіміровіча Путіна. За задумом заокеанських ляльководів Києва, у відповідь на напад розлючений Путін мав оголосити Україні війну, що дало б Києву змогу позбавитися від опіки західних партнерів і спалити, нарешті, Москву. Натомість розумний Путін прибіг на свій Радбез із очманілим обличчям, сказав, що це була невеличка провокація, втік у бункер і там знову всіх переграв, зокрема у доміно.

4) Спроба розгромити найгрізнішу силу російської армії - спецназ «Ахмат». На щастя, спецназ «Ахмат» заздалегідь розгадав цей безчесний план і втік: надійшла тривожна інформація, що неподалік бачили Ібліса, який їхав на Кавказ. Не гаючи жодної секунди, доблесний спецназ «Ахмат» скочив на овець і терміново пустився за ним у карколомну погоню, яка триває й досі. Так великі воїни гір перемогли злих українських шайтанів.

5) Спроба вбити русського воєнкора Котьонка, тупо за прізвище, тому що українська влада ненавидить кошенят, особливо коли воно “котьонок”. На щастя, воєнкор Котьонок загрався вдома з клубком, і замість нього на заміновану ковбасу під Суджею наїхав воєнкор Поддубний, який так захопився пересмикуванням лисого на світлини убитих русських дітей, що забув зачинити двері броньовика і під час вибуху вилетів назовні, відбувшись тяжким опіком геніталій і лівої руки від сильного тертя. Знову прорахувалися українські бойовики! І воєнкор Котьонок, і воєнкор Поддубний живі, тепер у них одна братська геніталія на двох, а якщо приліпити Захара Прилєпіна, то й на трьох. От що значить справжня руська фронтова дружба.

6) Захоплення газовимірювальної станції у Суджі, через яку Україна краде у Росії газ, що йде до Європи, щоб відкрутити лічильник назад і продовжувати красти безкарно. Яким же був подив бойовиків, коли з’ясувалося, що цей лічильник росіяни так хвацько крутили вперед, що давно зламали, а як полагодити, не знають, тому що Ютуб з відповідними роликами Путін їм завбачливо відключив. Ібо, як каже фрау Бобросян, нєчя.

7) Спроба підставити США та Євросоюз, тому що вони нічого про цю атаку не знали і тепер потрапили в незручне становище перед Путіним. Неважко здогадатися, що зробив це Зеленський партнерам назло, бо воно гімно, там же на одну пику подивитись, і все одразу видно, тим більше що всю операцію явно розробляли США і Євросоюз, тому що у Зеленського мізків не вистачить, там же на одну пику подивитись, і все одразу видно, просто українська влада шукала привід подовжити воєнний стан і мобілізацію, а як же їх подовжити, коли ніяких причин для цього немає? Отож бо.

8) Розуміючи, що кінець наближається, українська хунта вирішила наостанок першою напасти на Росію, як вона завжди мріяла. А Владімір Владіміровіч Путін давно попереджав, що так буде! Слава богу, що Росія встигла напасти раніше, інакше все могло б скластися значно гірше, і світ стояв би на порозі ядерної катастрофи. Не те що зараз.