_{колаж: DW}

Вже наступного дня після публікації шокуючих історичних блукань президента РФ російська преса вибухнула сенсаційними заголовками: «Карлсон оприлюднив другу частину інтерв’ю з Путіним, це справжня бомба!», але, як виявилося, далі заголовків справа не пішла, тому що розмова велася «на ногах» і «не під запис» (в усякому разі, так думав Карлсон). На щастя, нам вдалося знайти стенограму найсекретнішої частини цього інтерв’ю, вибрані місця з якої ми і пропонуємо до вашої уваги.

«ПУТІН: Ви страшна людина, Такере. Я очікував більш гострих запитань, щоб дати на них ще більш гострі відповіді, але ви пошили мене в дурні, при тому що я тридцять років хотів з вами дружити, я поклав на вівтар наших стосунків навіть політику розрядки, очікуючи, що ви сприймете цей жест як запрошення до дружби і взаєморозуміння, але весь цей час ви водили мене за носа і розширювалися на схід, обіцяючи геть інше, ви, брехлива потворо!

КАРЛСОН: Зовсім ні.

ПУТІН: Так казав Рюрікові хан Карандашаш у тринадцятому році, перш ніж запхати йому до черевиків розпечену праску, і що? До речі, ви читали поему Аспушкіна про гробову гей-змію? Не думаю, що читали, звичайно, адже ви, американці, великий, але жахливо неосвічений народ, ви ж навіть не читали поему Аспушкіна про гробову гей-змію, адже ви, американці, великий, але жахливо неосвічений народ, ви ж навіть не читали поему Аспушкіна...

КАРЛСОН: Кхе-кхе... Так що там з приводу гей-змії?

ПУТІН: Ви читали цю поему?! Такере, ви мене вражаєте! Чесно кажучи, я й гадки не мав, що колись зустріну такого начитаного американця, який буде настільки…

КАРЛСОН: Пісю відпустіть.

ПУТІН: Вибачте, я думав, то моя... Але не варто мене перебивати, якщо ви бажаєте дізнатися про істинний сенс позиціонування глобального домінування історичних історій, адже не випадково Бандера зрадив князя Рюріка, поцілував його, сука, і здав хахлам, які розіп’яли Рюріка на хресті у спину. З того часу хахли - проклятий богом народ, печенеги, постійні набіги, грабежі, згвалтування ветеранів, обстріл Донбасу, спроби захоплення територій. Ось ви б, Такере, стерпіли на нашому місці?

КАРЛСОН: Мені все ж цікаво про гей-змію, адже це виходить, що з цього епосу постало руське ЛГБТ, чи не так?

ПУТІН: Яку ще гей-змію? Ви про Зеленського? 

КАРЛСОН: Еее... 

ПУТІН: Ось ви знову мене перебиваєте!

КАРЛСОН: Вибачте, Владе, але ж ви самі просили, щоб я поставив вам гостре питання.

ПУТІН: Ну, я б не сказав, що питання Зеленського стоїть вже так гостро. Але мене вражає ця його історія з батьком, ну як же ж воно так, як таке можливо? Я йому кажу: Володя! Як ти можеш бути таким неофашистом, коли твій батько з фашистами воював? А він мені знаєте що? 

КАРЛСОН: Що?

ПУТІН: Не можу казати, це буде некоректно. 

КАРЛСОН: Розумію...

ПУТІН: Але якщо вже ви так безжально заганяєте мене у глухий кут своїми гострими питаннями, то я вам, так і бути, скажу. У відповідь на мій крик душі Зеленський зазирнув мені в очі своїми обдовбаними очицями, і я подумав: «Святий боже, та воно ж наркоман!». Такі, як він, ріжуть карельських бабусь за дозу! Я йому кажу: Володя, але ж твій батько… А він такий ошкірився і відповідає: а мій батько - Гітлер! 

КАРЛСОН: Не може бути!

ПУТІН: Ось і я йому кажу: Володю, як ти можеш таке казати, коли твій батько народився вже після війни! А він каже: а я історію переписав. І зігу такий мені - хоп! Ми ж з татком, каже, чому на Росію тоді напали, нас же Москва примусила, загралася з фашистами, тобто з нами, Польщу разом, мовляв, ділили, а потім ми з татом кажемо: а віддайте-но нам Волоколамське шосе, і живіть собі спокійно, а Кремль уперся, мовляв, не віддамо, ну й у нас іншого виходу не залишилося… Уявляєте, Такере, яка цинічна скотиняка?! Євреї, Такере, - головні тварюки. Коли вони русських у концтаборах палили, їм ніхто й слова не промовив, а тепер ось так, значить? На Україну нападати?

КАРЛСОН: Владе, у вас нога пішла. 

ПУТІН: А, дурниці, зараз зловлю. Іди сюди, хвойдо… Ну все, все, заспокойся вже. Не звертайте уваги, це спортивна травма після дзюдо. Така ж була у Петра Першого, мого пращура по лінії різеншнауцера Озріка, коли він винайшов футбол. Ви знаєте, що йому за це дали Нобелівську премію?

КАРЛСОН: Озріку?

ПУТІН: Петру, Такере, чорт забирай, Петру! Як можна так погано орієнтуватися в історії! Не здивуюся, якщо ви й досі називаєте це «американський футбол».

КАРЛСОН: Вибачте, Владе, мені треба до туалету.

ПУТІН: Стривайте, зараз разом підемо, я теж хочу.

КАРЛСОН: Гаразд… Добре, давайте тоді наостанок ваш коронний вислів. Пане Путін, що сталося з «Цезарем Куніковим»? 

ПУТІН: Це не до мене, це до Шойгу.

КАРЛСОН: Та ні ж бо, Владе, ви повинні відповісти «Він потонув!».

ПУТІН: Цезар Куніков потонув?! Автор декрету про відміну створення України Леніним? 

КАРЛСОН: Взагалі-то я вважав, що Цезар Куніков - коханець вашої імператриці Єкатєріни. Навряд чи вона змогла б пройти повз такого талановитого майстра...

ПУТІН: Можливо, але історичній науці Цезар Куніков відомий насамперед як затятий опонент Леніна, коли цей покидьок вирішив штучно створити Україну. Куніков уже тоді попереджав, що якщо створити Україну, то на цій території дуже швидко з'явиться фашизм, нацизм і русофобія. З цього приводу Цезар Куніков видав спеціальний «Декрет про відміну створення України» і написав Леніну три тисячі листів протесту, більш відомих як «Кільце кунілінгів», яке стало основою для саркастичних оперних частушок фашистського композитора Вагнера. Сам Куніков був спійманий біндерівцями, підданий насильницькій зміні статі і знущально наречений Валентинкою, від чого впав у відчай і наклав на себе руки 14 лютого 1943 року. З того часу нацисти усього світу святкують у цей день своє сатанинське свято «святого Валентина», а руські змушені захищатися від НАТО...

КАРЛСОН: Владе, вибачте, мені б усе ж таки до туалету...

ПУТІН: ...І щоб ви там не нудьгували, я подарую вам три тисячі історичних листів Цезаря Кунікова, можете ознайомитися з ними прямо там. До біса цікаві папірці. 

КАРЛСОН: Де туалет?!

ПУТІН: Так ось же він. Починайте, я відвернуся. 

КАРЛСОН: Але ж це валіза!

ПУТІН: Гаразд, давайте разом. Я допоможу. Росія допоможе».

(Кінець стенограми)