У лютому кримські колаборанти затвердили пакет майна, яке буде “націоналізовано” з метою “позбавити півострів нацистської спадщини”. Раніше анонсувалося, що до цього списку увійде понад сімсот об'єктів. Хто вже попрощався зі своїми активами, а в кого “все попереду” - ми опитали місцевих підприємців.

Голосування про “націоналізацію” низки об'єктів, що “

належать “ворогам Криму і Росії” самопроголошена Верховна рада Криму провела у річницю початку повномасштабного вторгнення в Україну. У затвердженому переліку - понад 720 об'єктів рухомого та нерухомого майна, включно з “Пивобезалкогольним комбінатом “Крим”, який торік було визнано одним із найбільших платників податків на півострові.

“Ми всім відділом іржали над цією заявою. Ухвалювати рішення про націоналізацію пивзаводу через п'ять місяців після того, як його вже “віджали”, - це треба мати фантазію. Бо їхня тимчасова адміністрація від совміну (окупаційного уряду - Ред.) з'явилася тут ще в жовтні минулого року. Чи вони самі в себе його ще раз націоналізують?», - дивується працівниця комбінату Вероніка. 

За її словами, колег не абияк потішило пояснення самопроголошеного спікера Константінова, буцімто мета націоналізації в тому, щоб кримчани “не працювали проти своїх синів”. Імовірно, він мав на увазі українські активи власника заводу Валерія Зубка. Але якось так вийшло, що в самого Константинова теж залишився бізнес в Україні, як і у власника пивзаводу. До того ж іще зовсім недавно він всіляко підтримував керівництво комбінату та не переймався його роботою “проти синів”. 

Крім ПБК “Крим”, під “націоналізацію” потрапили мережа дельфінаріїв “Немо”, санаторно-курортний комплекс “Зелений мис” в Алупці та інше майно родини львівського бізнесмена Олега Геншафта, а також неназвані об'єкти, пов'язані з сім'єю колишньої уповноваженої з прав людини Людмили Денісової. У екс-омбудсменки на тимчасово окупованій території залишилася величезна бізнес-імперія, якою керують дві її доньки - Олександра Квітко та Олена Титаренко, а також чоловік Олександр Денисов. 

“Жодного натяку на те, що “віджимізація” вписується хоча б у рамки російського правового поля, не спостерігається”, - розповідає сімферопольський адвокат Костянтин. За його словами, у російській конституції поняття “націоналізація” не закріплено. Загальне розуміння цього явища описано в Цивільному кодексі, як “передача в держвласність майна, що перебуває у власності фізичних і юридичних осіб”. Воно може здійснюватися тільки шляхом ухвалення спеціального закону з обов'язковим відшкодуванням вартості майна та інших збитків, а всі суперечки, що виникли, вирішуються судом. 

“Ані спеціальних законів, ані компенсацій, ані судових рішень ми і близько не бачимо. Уся процедура позбавлення права власності - це голосування депутатів, у яких немає жодних повноважень визначати долю чужого майна. Їхнє рішення юридично нікчемне навіть у диких російських реаліях. А ще з прекрасного - це передача майна у відання місцевої ради міністрів. Теж без закону, без процедури і без конкретики щодо порядку приймання-передачі всіх цих активів. Грабуй - не хочу!” - пояснює Костянтин. 

“Кримських чиновників відсутність правових підстав не обходить”, - розповідає співробітниця окупаційного міністерства майнових і земельних відносин Юлія. За її словами, є службова документація, яка детально регулює всі ці процеси, а той факт, що вони суперечать нормам права, нікого не бентежить. “Є дохідна частина бюджету і план його наповнення. І цифра важкодосяжна. Але є позиція Москви в тому дусі, що план треба виконувати будь-якими способами. Найефективніший шлях - це приватизація об'єктів держвласності. Але ми за десять років усі ліквідні варіанти давно продали. Тому зараз піднаціоналізують ще, щоб було що продавати і план буде виконано”, - пояснює Юлія. 

Кримські підприємці - навіть ті, хто ніколи не мав активів на материку - готуються до гіршого, справедливо припускаючи, що поняття “вороги Росії і Криму” - досить розтяжне. Власник готелю в Судаку каже: зараз значно зріс запит на криптовалютні операції, тому що багато хто шукає можливість безпечно і непомітно вивести накопичення за межі зони російського впливу. “Раніше як було? Зібрав пачку грошей - вклав у будівництво нового об'єкта. Зібрав ще пачку - вклав в оздоблення. Ще зібрав - у меблі. Весь час вкладав у розвиток. А зараз дивлюся, як хвацько почали забирати там-тут, під приводом, що ти за Україну, - і вирішив, що поки вкладатися не буду. Якщо заберуть - не так прикро буде”, - міркує готельєр.

Із цією думкою солідарний і власник кількох СТО в Євпаторії Ільяс. Він вважає, що в будь-який момент “націоналізація” може бути спрямована проти будь-кого, чий бізнес приносить хоч якісь доходи, і захистити своє майно у кримчан ніяк не вийде. Ільяс переконаний, що через цю рейдерську кампанію не лише жоден адекватний інвестор у Крим не ризикне заходити, а й місцеві припинять вкладати в розвиток власної справи.

‍