Увага до рідкоземельних металів, які є на території України, різко зросла після заяв американського президента на цю тему. Чи становить інтерес для американського бізнесу кримський півострів з точки зору видобутку корисних копалин - ми опитали експертів.

Про наявність у надрах півострова рідкоземельних копалин у привабливих і доступних обсягах геологам наразі нічого невідомо. Однак результати одного дослідження Інституту біології південних морів вразили навіть самих науковців. Вивчаючи молюсків Чорного та Азовського морів, дослідники виявили, що раковини цих тварин аномально збагачені скандієм, ітрієм, лантаном, європієм і тербієм. 

“Накопичення рідкоземельних елементів сягає рівня кількох частин на мільйон, - розповідає кандидат хімічних наук Сергій Капранов, - Тобто кожний кілограм молюсків містить близько двох міліграмів рідкоземельних елементів”. Феномен вчені пояснюють великою кількістю промислових підприємств, які тривалий час забруднюють навколишні річки різними викидами, що зрештою потрапляють у море й осідають у мушлях. 

Чи означає це, що з кримських мідій та рапанів можна буде видобувати рідкоземельні метали? Експерти у цьому питанні вельми скептичні. “Проблема навіть не в технологіях вилучення - це якраз таки вирішуване завдання. А от з точки зору доцільності - скажімо, тонна сировини дасть в ідеалі два грами скандію. На американському ринку це вартує менше восьми доларів”, - пояснює ситуацію викладач хімії одного з сімферопольських вишів.

Скептично ставляться хіміки і до заяв колаборантів з Армянська, які вже кілька років говорять про відновлення діяльності установки вилучення рідкісноземельних металів з відходів виробництва двоокису титану місцевого хімічного гіганта - заводу “Титан”. На думку науковців, рентабельність такого видобутку знаходиться на тому ж рівні, що й переробка мушлів. 

А ось що дійсно може всерйоз зацікавити американський бізнес - то це запаси нафти і газу на шельфі Чорного моря біля берегів Криму. За різними оцінками, прогнозні та перспективні ресурси шельфу Чорного моря становлять близько двох трильйонів кубометрів газу і понад трильйон тонн нафти з газовим конденсатом. Найперспективнішою на півострові є Прикерченська ділянка шельфу з прогнозним потенціалом у сто мільйонів тонн нафти. Родовище свого часу зацікавило таких відомих нафтомагнатів, як британська Shell та американська ExxonMobil.  

“Це був час амбітних планів і приголомшливих перспектив. Коли з'явилися “вишки Бойка”, на нашій ділянці вже впритул готувалися до комплексного розроблення родовища Суботіна і придивлялися разом з американцями до глибоководних територій Скіфської площі. Але потім прийшли росіяни, і все заглохло”, - згадує мій співбесідник Олексій. Усе життя він пропрацював у кримській компанії “Чорноморнафтогаз”, що нині є монополістом видобутку вуглеводнів на півострові. 

За словами Олексія, у перші роки окупації співробітникам підприємства обіцяли масштабні проекти розвитку, які передбачали не тільки активну розробку шельфу, а й зведення переробних підприємств. Передбачалося будівництво нафтопереробного і газохімічного заводів, а також створення транспортно-логістичного виробничого центру на озері Тобечикське вже до 2020 року. Нічого з обіцяного реалізовано не було. 

Через острах потрапити під санкції російські компанії жодного видимого інтересу до розробки Чорноморського шельфу за весь цей час не виявили. Навіть російський “Газпром”, на інвестиції якого кримські газовидобувники дуже розраховували. “Замість реальних перспектив розвитку, нарощування видобутку, встановлення глибоководних платформ і оцінки потенціалу Азовського моря, ми отримали десятирічну стагнацію на тих потужностях, які побудувала Україна.  А країна, що посідає друге місце у світі за видобутком газу і третє - за видобутком нафти, не зробила нічого. Хто б розповів одинадцять років тому - не повірив би”, - нарікає Олексій. 

Він певен: запаси вуглеводнів навколо окупованого півострова становитимуть для американського бізнесу не менший інтерес, ніж рідкоземельні метали. Особливо якщо взяти до уваги заявлені наміри американців збільшити свою частку на європейському ринку газу, а також газотранспортну інфраструктуру України, яка знаходиться буквально під рукою, з її газопроводами і місткими газосховищами. Також важливим аспектом є високий технологічний потенціал американських компаній, здатних забезпечити видобуток на глибинах понад сто двадцять метрів.  

Український палеонтолог, академік Петро Гожик в інтерв'ю одному з українських видань акцентував увагу на перспективах шельфу біля берегів Криму. “За всіма геологічними показниками структури дуже перспективні, вони можуть дати великі родовища. Наприклад, структура Паласса за грубою оцінкою налічує близько 75 мільярдів кубометрів природного газу. Загалом на Прикерченській ділянці понад тридцять подібних структур”, - заявив академік.

Таким чином, можна сміливо стверджувати, що за цінними ресурсами окупований півострів нічим не поступається іншим регіонам і в разі деокупації багаторазово окупить усі зусилля та витрати “спонсорів”, витрачені на його звільнення. 

‍

‍