“В інтернеті знайшла телеграм-канал і написала, що хотіла б передавати інформацію”, - розповідає жінка із заблюреним обличчям на оприлюдненому прес-службою ФСБ відео. Минулого тижня російські пропагандисти похизувалися: у Криму затримано чергову шпигунку, яка передавала українській розвідці секретні дані. 28-річна кримчанка буцімто сама запропонувала українській розвідці збирати інформацію про військові аеродроми та розташування російської військової техніки на півострові. 

Російські силовики не називають імені затриманої, але за віком і описом кримські правозахисники напевне переконані: йдеться про мешканку села Кримка Джанкойського району Леру Джемілову. У лютому її мати оприлюднила відеозвернення, в якому розповіла: майже 10 місяців нічого не знає про долю своєї дочки, яку ще минулої весни викрали співробітники ФСБ. 

За словами жінки, в травні минулого року в їхньому будинку відбувся обшук, після якого Леру відвезли до суду - нібито через відмову від проходження медичного огляду. Суд прогнозовано прислухався до версії силовиків і заарештував Джемілову на п'ятнадцять діб. Пізніше співробітники ФСБ повідомили родині: чекати на Лерине швидке повернення не варто, після відбуття адмінарешту її повезуть до Сімферополя. Ані суть звинувачень, ані правовий статус дівчини окупанти не повідомили. А коли мати звернулася за роз'ясненням до управління ФСБ, там взагалі заявили, що інформацією про місцезнаходження її доньки не володіють. Пізніше прийшла офіційна відповідь: стосовно Джемілової кримінальні справи слідчим управлінням ФСБ не порушувалися і не розслідувалися. 

Родина звернулася до прокуратури, там відповіли: не треба нічого вимагати від чекістів, бо вони мають право не відповідати, якщо вважають якусь інформацію державною таємницею. А її розголошення є неприпустимим.  

У відчаї мати викраденої кримчанки записала відеозвернення, яке потім розійшлося соціальними мережами та українськими ЗМІ. А через якийсь час співробітники ФСБ раптово заявили про затримання “шпигунки” такого ж віку і схожої за описом на Леру. Причому, як пояснюють правозахисники, це не перший випадок “затримання” людини, яку викрали значно раніше.

Аналогічна історія, наприклад, сталася в жовтні минулого року, коли численні пропагандистські ресурси повідомили про затримання в Криму шпигунки, яка збирала інформацію про російських військових у Херсонській області. При цьому вони якось забули уточнити, що студентку Анну Єльцову викрали ще в грудні 2022-го і майже два роки тримали в спеціальній в'язниці ФСБ у Сімферополі без жодного зв'язку із зовнішнім світом. Доти, доки не “дійшли руки” оформити обвинувачення у шпигунстві. Тих, хто за ґратами чекає, коли у чекістів з'являться час та натхнення зробити їх фігурантами чергової справи, феесбівці поміж собою називають “заморожені”. 

“Ця історія - класична ілюстрація сьогоднішньої роботи російських силовиків на окупованій території. У них встановлені високі показники боротьби з українськими агентами. І зелене світло на будь-які дії. Технологія вже поставлена на конвеєр. Спочатку вони обирають жертву і викрадають її. Потім тривалий час (інколи кілька років) тримають викрадену людину в невідомому місці в невідомому статусі з абсолютно незрозумілою перспективою”, - розповідає кримський активіст Гафар. 

За його інформацією, у якийсь момент “борці зі шпигунством” пропонують жертві викрадення дати на камеру зізнавальні свідчення, які на той час склав слідчий. Відмовитися важко, бо це означає ще на невизначений термін “зависнути” поза законом у цілковитій ізоляції та відверто нестерпних умовах утримання. “Насправді система побудована так, що вже за кілька тижнів викрадені ледь не мріють, аби їх якнайшвидше офіційно звинуватили в чому завгодно”, - констатує Гафар. 

Після “зізнання” у жертви викрадення з'являється статус підслідного, можливість повідомити близьких про своє місцеперебування, отримати бодай якусь медичну допомогу та нарешті долучити до справи адвоката. Ефесбівцям натомість дістається підвищення відсотка контррозвідувальної протидії. 

Таких історій у Криму сьогодні - десятки. З тих, що вийшли у публічну площину - справа Людмили Колесникової з Ялти, яку викрали одразу після похорону матері, зникнення двох севастопольських будівельників Фархада Солієва і Сервера Алієва, про яких нічого не відомо вже майже півтора року, викрадення жителя Кіровського району Ісмаїла Шемшедінова і бахчисарайського підприємця Анатолія Кобзаря. Однак переважна більшість родичів продовжують мовчати, побоюючись розголосом нашкодити жертвам.

Правозахисники з ініціативи “Трибунал. Кримський епізод” наголошують: тривале утримання людей “інкомунікадо” (без зовнішнього спілкування) і без доступу до адвоката є прямим порушенням міжнародної конвенції “Про захист усіх осіб від насильницьких зникнень”. Масштабність явища є спробою надати йому статус норми. Але попри це насильницькі зникнення кримчан є воєнними злочинами, за які і організатори, і виконавці мають бути суворо покарані.