«Азюзюль». Остання пригода Ераста Фандоріна (закінчення)

Несправедливо обвинувачений російською владою в тероризмі та екстремізмі, хороший русський детектив Ераст Пєтровіч Фандорін завербований Зеленським. Виконуючи завдання світової закуліси, за якою стоїть таємничий генерал Бебі Йода, Фандорін вирушає у Кремль, щоб викрасти ядерну валізку президента Росії Владіміра Владіміровіча Путіна…

Posted

22.12.2023

«Азюзюль». Остання пригода Ераста Фандоріна (закінчення)

 

(Закінчення. Початок тут)

Дрон плавно залітає у вікно головної башти Кремля. Фандорін акуратно паркує його під сходами і йде коридором, вивчаючи таблички на дверях кабінетів. 

ФАНДОРІН (читає): «Мєдвєдєв»! Яке щастя, негайно до нього, це р-раз! Я впевнений, що у глибині душі Дмітрій Анатольєвіч залишився такою ж тонкою, глибоко чутливою людиною, як і раніше, - це д-два. Я доведу йому, що я не терорист - це т-три! 

(Фандорін заходить до Мєдвєдєва і бачить господаря кабінету, що валяється п’яним у калюжі блювоти, перемішаної з яйцями. Яйця тут усюди, вони стікають зі стін, стелі, вікон і навіть з портрета Владіміра Путіна).

ФАНДОРІН (шоковано): Та тут яєць - на мільйони!

(З темного кута кабінету виходить гола й п’яна Марія Захарова. Рот спікера МЗС вимащений яйцями. Вона тримає у руках приголомшливо дорогу курку і намагається повторити з нею гучний подвиг «Pussy Riot». У неї виходить дуже добре).

ЗАХАРОВА (самовдоволено): Ти сказав «на мільйони», котику? На мільярди, можеш мені повірити. Інакше заради чого ми взагалі воюємо. Йди-но сюди, красунчику, ми віддамося яєчним втіхам, а потім я пожалую тобі маєток біля моря у Маріуп… 

(Не встигнувши закінчити, Захарова засинає, звалившись обличчям у яєчний лоток. Від хрускоту мільйонів прокидається Мєдвєдєв)

МЄДВЄДЄВ (сонно): А, Фандорін... Терорист клятий... Здаватися прийшов? 

ФАНДОРІН (гаряче): Побійтеся бога, Дмітрій Анатольєвіч, ви ж знаєте, що ніякий я не терорист, що сталася жахлива помилка! Згадайте, ви ж любили Макарєвіча, Грєбєнщікова Боріс Борісича! 

МЄДВЄДЄВ (перелякано): Вперше чую! Охорона!

ФАНДОРІН (квапливо): Повинен попередити, я буду скаржитися Путіну. Коли помилка розкриється, вам буде непереливки. До речі, де я можу його знайти?

МЕДВЕДЕВ (з полегшенням): Далі коридором. Він якраз зустрічає Новий рік у колі родини, з розмовами на побутові теми. 

(Від надлишку зусиль Мєдвєдєв падає на спину і захлинається блювотою. Фандорін швидко йде геть).

***

Фандорін прокрадається в кабінет Путіна, використовуючи техніку ніндзя, і ховається за броньованим сейфом біля входу. За столом Путіна, замість родини, сидять Шойгу з оленячими рогами на голові, Лавров у збруї, Маргарита Сімоньян у шкурі самки бобра та патріарх Кірілл у червоному костюмі диявола. На протилежній стіні бовваніє розіп'ятий голою дупою до глядачів популярний російський співак Шаман. Поруч із Путіним стоїть його славнозвісна валізка.

ФАНДОРІН (здивовано): Маскарад? Ось тобі й р-раз. 

ПУТІН (ліниво кидає у зранену дупу Шамана столовий ніж): Так що, синку, виходить, у гомосєкі вирішив податися? Загубив-таки честь змолоду?

ШАМАН (жалісно): Папєнька, да я разочєк-та всєго, прості, бєс попутал. Дядя Пєвцов і дядя Машков казали “вафлєй дадім, вафлєй дадім”, а самі мені повний рот писюнів напхали.

ФАНДОРІН (тихо): Так ось вона, таємниця популярності Шамана. Синок, значить. Не брехали-таки, що в сімейному колі… Ну все, мені кінець. З такими таємницями довго не живуть.

ПУТІН (звіріючи): Чушпан ти едакій! З мене у дитинстві теж так пацани дорослі кепкували, але я ж виріс нормальний! 

КІРІЛЛ (набожно): Зараз я йому очко святими облігаціями обклею, більше ніколи їбатись не буде.

ШАМАН (перелякано): Нє нада, дядя Кірілл! А то як же ми тоді з вами наступного разу… 

КІРІЛЛ (страшним голосом): Мовчи, сатана!

ПУТІН: Ну ж бо, Кужугетович, випробуй на цьому зрадникові свою нову секретну зброю на неіснуючих фізичних принципах.

(Шойгу мовчки витягує з-під стола якусь трубу, прицілюється у Шамана та натискає на кнопку. Труба видає виття, що наростає). 

ПУТІН (із цікавістю): Ну що, синку, лячно? Май на увазі, за п'ять секунд плазмовий шойгомет набере необхідну потужність і не залишить від тебе й мокрого місця.

ШАМАН (із викликом): А от і не лячно! Я русський, моя кров ат атца! 

ПУТІН (радісно плескаючи у долоні): Єсть! Ну нарешті! Запам’ятай цей урок назавжди, синку. Ти русський, а це означає - сидиш у лайні й пишаєшся… Зніміть його хтось зі стінки і посадіть біля мене по праву руку! Шойгу, а ти чому ще свій шойгомет не вимкнув?

ШОЙГУ (із занепокоєнням): Та щось він не вимикається чомусь, це дуже див…

(У кабинеті лунає жахливий вибух, і усіх, крім везунчика Фандоріна за броньованим сейфом, розриває на шмаття. До ніг статського радника під'їжджає вкрита сажею, але неушкоджена валізка).

***

Фандорін замислено спускається кремлівськими сходами з валізкою в руці. Благородного детектива розривають одвічні страждання русської інтелігенції.  

ФАНДОРІН (белькоче): Ну от. І що ж? Як вчинити? Як можу я, русський чєловєк, передати ворогу цю валізку? Чи не нашкодить це моїй батьківщині? Адже на фронті можуть загинути наші мальчікі, вони ж не винні, що їх туди посла…

(На черговому повороті сходів з-за мармурового красноармійця висовується чиясь крива нога і ставить Фандоріну підніжку. Фандорін, лаючись, котиться сходами до кінця прольоту, валізка вилітає з його руки, і її одразу ж хтось підхоплює. Фандорін підіймає очі і виявляє, що це Мар’яна Безугла). 

БЕЗУГЛА: Аніруш.

ФАНДОРІН: Мар’яночко, яка радість! Ви живі! А де Маса?

БЕЗУГЛА: Маса вже у «Шторм Z». І я тобі не Мар’яночка. Називай мене Азюзюль. Я ж тобі казала, що у мене завжди є план перемоги. 

ФАНДОРІН (вражено): І що тепер? Віддаси валізку Єрмаку?

АЗЮЗЮЛЬ: Ой, дуже треба, я його давно переросла. Мої інтриги бездоганні. Зараз я відкрию цю валізку, запущу ракети - і подивимося, як з ними впорається цей вискочка Залужний. Після цього його точно знімуть, я сяду на його місце, рейтинг собі зроблю і в президенти піду. 

(Азюзюль рішуче відкриває валізку. Бурхливі потоки старечого лайна накривають її з головою і уносять в далечінь). 

ФАНДОРІН (вражено): От воно як. Що ж, певно, воно й на краще. Якщо так піде й далі, вже через якихось десять років Росія стане вільною. Головне ні у що не втруча… 

(Послизнувшись на шматку лайна, Фандорін падає у зловісну жижу. Спочатку він просто пливе за течією, а потім починає з усе більшим задоволенням загрібати обома руками. На його обличчі поступово розквітає щаслива усмішка людини, що повернулася до споконвічних русських цінностей. Нарешті його душа знаходить собі спокій). 

ЗАВІСА.

Василь РИБНИКОВ

 






Related Articles